«Часом беру у руки самоцвіт — і бачу натяк природи на майбутній сюжет», — майстриня Юлія Котова

Восени дерева одягаються у золоте вбрання, а у повітрі відчуваються аромати яблук та кориці. Погода змінюється щогодини. Раптом похмуре сіре небо стає ясно-блакитним, і сонце світить так яскраво, неначе влітку. Природа надихає митців на створення творів мистецтва.

Полтавська майстриня Юлія Котова, роботи якої відомі не тільки в Україні, а й у Німеччині, Ізраїлі, США, Австралії та інших країнах світу, створює лакову мініатюру неймовірної краси. Про серію робіт, присвячених осені, вона розповіла у інтерв’ю «ФАКТАМ».

«Мій улюблений гриб — лисичка. Це яскрава та фактурна лісова красуня з незвичайною формою шапинки»

- Робота над серією грибочків почалася з придбання мною неймовірного українського унакіту, який є унікальним різновидом граніту, — розповідає Юлія Котова. — Його глибокий зелений колір просто зачаровує. Іноді унакіт має рожеві включення. Побачивши цей камінь, я зразу ж зрозуміла, що тут мають втілитися якісь лісові сюжети. Робота почалася з моїх улюблених грибів — білих (фото у заголовку — Авт.). Вони нікого не залишають байдужими. Під час творчого процесу згадався їхній неповторний аромат. А ще — неймовірна радість від знахідки. Сподіваюся, що мені вдалося передати в роботі це відчуття.

— Кожний грибочок, як справжній. І водночас казковий.

- Ще один мій улюблений гриб — лисичка. Це яскрава та фактурна лісова красуня з незвичайною формою шапинки. Вона дуже смачна! А от поганочки — вони отруйні, проте на вигляд дуже тендітні.

«Теплим і ніжним карпатським алунітам надзвичайно личить розпис зі стиглими яблуками»

— Ви писали ці роботи з натури?

— На жаль, у нас на Полтавщині цього року посуха і грибів у лісі майже не буде… Тож грибочки, відтворені у лаковій мініатюрі, фантазійні.

— Дуже гарні яблука!

- Вони написані на карпатських алунітах (галуновий камінь) і асоціюються у мене із золотими яблуками Гесперид, які вважалися яблуками вічної молодості. Але у мене золоті не самі плоди, а листя. Листочки справді золоті. У своїх роботах я використовую сусальне золото. Це не пігмент, а дуже тоненька «фольга» із справжнього золота високої проби.

Теплим ніжним карпатським алунітами надзвичайно личить розпис зі стиглими яблуками. Колір цих алунітів у мене асоціюється із запахом яблук, нагрітих ще таким теплим вересневим сонечком. Аромат бабиного літа…

— Які квіти знайшли втілення у цій серії робіт?

— Збираюся написати осінні крокуси — шафрани. Це саме ті квіти, з яких видобувають цінні прянощі. Минулого року я навіть посадила їх на клумбі біля під'їзду. Вони дуже гарно квітнули аж до середини листопада.

— А чи є у вашій осінній колекції робіт представники фауни?

— Так, наприклад, лисичка, написана на спилі агату. Вона втілила в собі осінню романтику і тепло бабиного літа. Працювала я з величезним натхненням, бо дуже люблю тварин. Агат — дуже цікавий камінь. Він має дуже багато різноманітних природних забарвлень і візерунків. А ще його структура досить пориста, що дозволяє підфарбовувати цей мінерал спеціальними барвниками.

— Як вам вдалося відтворити натуральну красу хутра та погляд?

— Хутро виглядає як справжнє завдяки багатошаровості розпису. Те ж стосується і очей. Шар за шаром пропрацьовуються деталі — і тоді отримую такий результат.

— Краса!

— Дуже цікава робота з коропом кої на мадагаскарському лабрадориті. Вона — про мінливість осіннього неба. У воді відображається його блакить. Але коли ми рухаємо лабрадорит, то бачимо, як його колір з блакитного змінюється на сірий. Здається, що небо затягнуло хмарами. Така прекрасна і мінлива осіння погода… Ну, і саме на осінь нам натякає гілочка японського клену з червоним листям.

«Якщо дотримуватися правил зберігання, то можна мініатюри передавати у спадщину наступним поколінням»

— Яка картина всесвітньо відомих митців на тему осені у вас улюблена?

— Мабуть, найбільше мені подобається полотно Клода Моне «Осінь на Сені в Аржантеї». Дуже влучно відображений дивовижний стан засинаючої природи…

— А що для вас означає осінь?

— У мене є робота «Дивна кава». Вона про мою улюблену осінь — містичну, вогку, про вечірні дощі і серпанкові ранки, червоне листя японських кленів і аромат кави, змішаний з запахом землі, напоєної холодною вологою.

— Як ви обробляєте камінь?

— Я не займаюся обробкою каміння — купую у майстрів готові кабошони або спили. Моя робота — це розпис. Створення лакової мініатюри — багатоетапний процес. Спочатку треба підготувати поверхню каменю. Вона має бути матовою. Далі почергово наносяться живописні та лакові шари до отримання потрібного результату. Останній етап — фінішне покриття. Це нанесення кількох захисних шарів лаку.

— Що найскладніше у роботі?

- Останній етап. Нанесення кількох шарів лаку доволі непередбачуваний процес, бо найменша бульбашка чи порошинка може все зіпсувати і доведеться почати фінішне покриття спочатку. Пильную, щоб не вхопити ці бульбашки пензлем під час нанесення лаку. Але трапляється різне. Бульбашки можуть бути зовсім малесенькими і непомітними — і їх стає видно вже після висихання лаку.

Читайте також: «Створивши свою першу красиву свічку-квітку, я плакала від щастя», — майстриня Юлія Бак

— Чи траплялись у вашій творчості дива?

— Часом трапляється, що беру у руки самоцвіт — і бачу натяк природи на майбутній сюжет. І я вже деталізую природний візерунок, щоб показати глядачеві образ, прихований в ньому.

— Як застосовують ваші роботи поціновувачі вашої творчості?

— Серед моїх робіт є прикраси — кулони та сережки. Лаковою мініатюрою можна прикрасити сумочку або інкрустувати скриньку. Також можна доповнити цією красою інтер’єр.

Читайте також: «Дерев'яні прикраси чудово доповнюють вбрання у різних стилях», — майстриня Олеся Бархоленко

— Чи носите ви свої прикраси?

— Так. Зробила для себе комплект на натуральному перламутрі з блакитними квітами.

— Як правильно зберігати лакову мініатюру?

— Вона довговічна. Якщо дотримуватися правил зберігання, то можна її передавати у спадщину наступним поколінням. Найголовніше — берегти такі роботи від подряпин. Хоч лак і міцний, але на ньому все ж можуть утворюватися мікроподряпини, що зробить розпис мутним на вигляд. Тому лакові мініатюри зберігають в окремих коробочках чи мішечках так, щоб них не торкалися металеві деталі прикрас. Також не можна допускати падіння таких виробів. Вони можуть розбитися від удару об тверду поверхню. Також при падінні може тріснути і відколотися лак.

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з дизайнеркою прикрас Оксаною Гольською, яка розповіла про створення незвичних прикрас — кольє-картин.

Фото з альбому Юлії Котової

350

Читайте нас у Facebook