«Вона мучить мене вже багато років»: таємниця загибелі Діна Ріда, який кинув виклик США і СРСР, не розкрита і через 40 років

Дачне селище Раухфангсвердер (Rauchfangswerder) за 10 км на південний схід від Берліна, на березі Цойтенського озера — чудове місце для відпочинку. Влітку півострів потопає в зелені, а звивиста берегова лінія зайнята численними приватними віллами, пляжами та яхт-клубами. За часів соціалізму тут була охоронювана зона, де жила або проводила вільний час державна та партійна номенклатура НДР.

Саме тут 17 червня 1986 року за двадцять метрів від берега поліція знайшла у воді тіло чоловіка у… джинсовій куртці з хутряним коміром. Це був відомий співак та актор Дін Рід, який зник 12 червня. Про те, що сталося, повідомили Генсеку СЄПН Еріху Хонеккеру. Між гілками влади розгорівся конфлікт. «Штазі» та дружина співака Рената Блюме твердили «Це самогубство!» Однак Хонеккер заявив, що світова знаменитість, до того ж громадянин США, не може накласти на себе руки в процвітаючій соціалістичній державі. Піддавшись тиску глави держави, те, що сталося, назвали нещасним випадком.

То що справді сталося?

Почувши пісню «Елізабет», шанувальниці ридали від захоплення

Дін Сіріл Рід народився 22 вересня 1938 року в передмісті Денвера, штат Колорадо в сім'ї вчителя та домогосподарки. У сім'ї було ще двоє синів — Верн і Дейл. Дін був музично обдарований. А на 12-й день народження батько подарував синові гітару, з якою він не розлучався все життя.

Батько Діна, переконаний антикомуніст і патріот Америки, хотів, щоб сини стали військовими, і віддав їх у приватну кадетську школу, але ті там довго не затрималися, і наступного року повернулися до звичайної школи Віт Рідж.

Дін вступив до Колорадського університету в 1956 році на метеоролога. А вечорами співав у місцевих барах та клубах. Але за два роки кинув навчання, вирішивши спробувати щастя в Голлівуді. Добираючись до Лос-Анджелеса «автостопом», він випадково сів у машину до менеджера Capitol Records Роя Еберхарта, щось співаючи тому дорогою. Долю Діна було вирішено.

Щоправда, далі епізодичних ролей ковбоїв чи бандитів у вестернах та реклами справа не пішла.

«Давай запишемо кілька синглів!» — запропонував Ріду Еберхарт.

«Annabelle», «The Search», «No Wonder», «A Pair of Scissors», «I Kissed a Queen» і «Our Summer Romance», вийшли в 1959 році. Успіх був настільки запаморочливим, що співака відразу ж відправили в гастролі по Перу, Чилі та Аргентині. У телеінтерв'ю Рід засуджував соціальну нерівність і несправедливість, захоплюючи серця простих людей. Ті прозвали його «Червоний Елвіс», на противагу північноамериканському рок-н-рол ідолу Елвісу Преслі.

Рід залишився жити в Мексиці, одружився з кіноактрисою-початківицею Патріцією Хоббс.

Дін відкрив свій кінобізнес, знявши в 1964 році свій перший фільм «Guadalajara en verano» («Гвадалахара влітку»), вів телепрограми, роз'їжджав фестивалями та конгресами світу. З'їздив і до СРСР.

А після повернення до Аргентини випустив серію документальних фільмів про свою поїздку в Гельсінкі та до москви, де із захопленням відгукувався про успіхи СРСР. Диктаторський режим Аргентини комуністичних поглядів співаку не пробачив. Його будинок у передмісті Буенос-Айреса обстріляли. Ріда оголосили персоною нон-грата та вислали з країни.

Натомість радянська країна його полюбила. Восени 1966 року на двомісячних гастролях у Радянському Союзі на нього чекав оглушливий успіх. 39 концертів. Вихід довгограючої платівки на фірмі «Мелодія», накладом понад мільйон екземплярів. На прощання Рід записав для радянського телебачення свою пісню «Елізабет», яка вийшла в ефір у новорічний «Голубой огонек».

Сьогодні я співаю про любов до тебе
Шу бі ду, шу бі ла.
Твоя чарівність приводить мене в захват
Шу бі ду, шу бі ла.
І це викликає в мені таке кохання та впевненість
Шу би ду, шу бі ла
Що я співаю від щастя
Шу бі ду, шу бі ла, шу бі ла.
Еліза-ліза-ліза-лізабет
Якщо ти погодишся подарувати мені всього
Лише один поцілунок
Я поцілую тебе з усією моєю пристрастю

Дуже змістовна пісня. Радянські жінки плакали від захоплення.

«Ти можеш мати в Союзі скільки завгодно коханок. Але не дружину»

У 1968 році Патриція народила першу дитину. Але народження доньки Рамони не охолодило революційний запал співака. Він помчав до Чилі, щоб взяти участь у виборчій кампанії на пост президента Чилійської Республіки. За посаду боролися два кандидати — один проамериканський — Хорхе Родрігес, другий прорадянський, Сальвадор Альєнде. Коли Альєнде звинуватили у зв'язках із москвою, пригадавши всі міжнародні злочини СРСР, Дін вирішив зіпсувати репутацію його супернику.

28 серпня 1970 року він прийшов у генконсульство США у Сантьяго, дістав заготовлену декларацію, і став голосно читати, протестуючи проти війни з В'єтнамом, геноциду негритянського населення та американських індіанців, і виступив на захист народів Азії, Африки та Латинської Америки, які змушені жити під військовою, економічною та політичною диктатурою проти їхньої волі, бо їх підтримує уряд США.

У фіналі він демонстративно засунув у відро з водою прапор США, щоб «відіпрати» його від умовних крові та бруду. І хоч закінчити йому не дали, скандал було забезпечено та розтиражовано численними ЗМІ.

5 вересня 1970 р. Сальвадор Альєнде оголосив про свою перемогу в президентських перегонах (хоча і з незначною перевагою менше 1,5% голосів), і перебування Діна Ріда в Чилі стало відносно безпечним. Але Дін уже мчав до сусідньої Аргентини, щоб взяти участь в антидиктаторській революції проти «трьох полковників» — пероністів. Там він був кинутий у в'язницю, дивом вирвався на волю, вирушив до СРСР на 7-й московський міжнародний кінофестиваль, де зустрів своє нове кохання, естонську кіноактрису Еву Ківі.

На той час зі своєю першою дружиною Патрісією він вже розлучився.

Ева була одружена з відомим естонським ковзанярем Антсом Антсоном, мала від нього 3-річного сина, але закохалася в Діна без пам'яті та почала шлюборозлучний процес зі своїм чоловіком (вже другим за рахунком).

Дін хотів купити в москві житло та оселитися там зі своєю новою пасією. Але в СРСР зразка 1971 року не можна було просто купити квартиру, ні в москві, ні навіть у занедбаному районному центрі. Житло можна було лише «отримати», чесно пропрацювавши на підприємстві 15−20 років. Дін та Ева зустрічалися або у готельному номері, де Ева не мала права залишатися після 23:00, або на квартирах у друзів. Але тільки вдень, іноземцям заборонялося ночувати поза готелем.

У ЦК ВЛКСМ, який запросив його до СРСР на гастролі, повідомили «Хочеш одружитися у СРСР, приймай радянське громадянство, і живи «як усі».

«Ти можеш мати в Союзі скільки завгодно коханок, але не дружину», — сказав секретар ЦК ВЛКСМ Борис Пастухов.

А Еве Ківі-Антсон в «органах» пояснили, що вона й мріяти не має про шлюб із громадянином США.

Їхній шлюб так і не відбувся.

А незабаром його старий знайомий Курт Хелькер запропонував Діну перебратися на ПМП у НДР.

Заманлива пропозиція! Східна Німеччина на початку 70-х була найзабезпеченішою з усіх країн соціалістичного табору. Для Ріда одразу знайшлася робота на кіностудії DEFA.

У НДР служба держбезпеки «Штазі» створила найдосконалішу систему стеження за своїми громадянами, де кожен мав «стукати» на своїх знайомих та сусідів. Крім того, НДР була напхана радянською агентурою. Тому кожен крок співака, кожна його розмова, кожне його знайомство одразу стали б відомі спецслужбам.

Влада НДР прийняла Діна Ріда доброзичливо. Генеральний секретар ЦК СЕПГ Еріх Хонеккер навіть познайомив його зі своєю племінницею Вібке Дорндек, у якої не склалося особисте життя. Чи то від бажання продемонструвати свою лояльність до нової батьківщини, чи то від розпачу, Дін освідчився їй. У червні 1973 року вони відіграли весілля.

Пізніше співак зізнавався, що Вібке нагадувала йому його колишню наречену, — Еву Ківі, з якою він продовжував підтримувати зв'язок. Тим не менш, у шлюбі з племінницею Хонеккера, у Діна в 1976 з'явилася ще одна дочка — Наташа, що не завадило йому продовжувати зустрічатися з іншими жінками. Не кажучи вже про Еву, з якою він бачився під час кожного візиту до СРСР. Вібке все набридло, і вона пішла.

А у Діна все було чудово. Щороку кіностудія DEFA знімала фільм за його участю, де він грав ролі піратів, бандитів, ковбоїв та інших шибеників. Його герої скакали на конях, влучно стріляли, билися на шпагах, стрибали у воду з карколомної висоти.

Тим часом 11 вересня 1973 року в Чилі відбувся військовий переворот. Співак був особисто знайомий із президентом Альєнде, який оборонявся до останнього патрона у палаці «Ла Монеда». Рід засудив на НДР-івському телебаченні путчистів. А в 1977 році зняв фільм El Cantor («Співак»), присвячений своєму другові, Віктору Хара, по-звірячому вбитому путчистами, в якому сам зіграв головну роль.

Рід продовжив рватися у бій. На фестивалі молоді та студентів у Берліні він познайомився з головою Організації визволення Палестини Ясіром Арафатом та американською активісткою Анджелою Девіс; зустрічався з чилійськими антифашистами, їздив на Кубу з політичною та культурною місією, і став другом Фіделя Кастро. 1978 року Дін Рід, на запрошення Ясіра Арафата, відвідав штаб-квартиру ОВП у Лівані. На концертах для бойовиків ФАТХ він танцював, тримаючи в руці автомат Калашнікова.

Згодом, стомившись, він вирішив знайти просте сімейне щастя з однією з найкрасивіших НДР-івських кіноактрис Ренатою Блюме.

«Вона мучить і знущається з мене вже багато років…»

Він був з нею знайомий ще з 1974 року, зі зйомок фільму «Ульзана». Тоді вона була вже одружена з кінорежисером, народила сина, але крутила роман з Гойко Мітічем, який грав роль індіанського вождя в цьому фільмі. Тоді Дін не звернув на неї уваги, оскільки розривався між двома жінками — Вібке та Евою. Однак, до початку 80-х, Рената встигла розлучитися, і жила сама з сином.

22 вересня 1981 року у Берліні відбулося весілля Діна та Ренати. Молодята оселилися в котеджі, в елітному селищі Раухфангсвердер, на березі Цойтенського озера.

Рената виявилася вкрай ревнивою. Не дозволяла йому спілкуватися навіть із колишніми дружинами та їхніми дітьми. Як свідчать рядки з передсмертного листа Діна другові, НДР-івському журналісту Еберхарду Феншу:

«…Вона мучить і знущається з мене вже багато років, тому що болісно ревнива до всіх тих людей, яких я люблю або які люблять мене… Я прийняв її сина Олександра і люблю його, як рідного. Але Рената вже п'ять років накидається на мене, як тільки я хочу побачитися з Наташею. Вона та Вібке мають бути моїми ворогами. Але я відмовляюся ненавидіти ту, що була мені дружиною».

Часи мінялися. У СРСР закінчилися ліберальні часи брежнєвського «застою», і почалася «п'ятирічка пишних похоронів», яка обіцяла великі зміни. Це відчувало і керівництво СЄПН, тому все тугіше «закручували гайки». Тим більше, що потік втікачів зі Сходу на Захід через Берлінську стіну з кожним роком зростав. Дін Рід розумів, що стає менш актуальним.

Однак у США про Діна все ще пам'ятали. Його друг і колега Вілл Робертс зняв документальний фільм «Американський бунтар. Історія Діна Ріда». 16 жовтня 1985 року Діна запросили на його прем'єру у Денвері. Він повернувся звідти роздратованим і пригніченим. Мало того, що в одному з телеінтерв'ю після прем'єри його оголосили затятим комуністом, фоном показуючи фото, на яких Дін обіймався з Арафатом і Кастро. Мало того, що від розгубленості він почав хвалити соціалістичних лідерів та розповідати про користь Берлінської стіни, що викликало обурення та нерозуміння глядачів. Так він ще на власні очі переконався, що Америка зовсім не загниває так, як розповідали радянські пропагандисти, а живе спокійно та забезпечено.

Не таким він був і марксистом, незважаючи на свої ліві погляди. Він не оголошував себе комуністом, не вступав до соцпартії і не відмовлявся від американського громадянства… Може, в бажанні заслужити симпатії своєї рідної країни і реабілітуватися перед Сполученими Штатами за роки агітації проти них, він і влаштував 5 листопада 1985 року скандал, коли група американських тележурналістів приїхала до Західного Берліну, щоб взяти у нього інтерв'ю. Діна, який жив у Східному Берліні, до журналістів не пускали. На КПП Дін Рід зчинив гармидер. І навіть публічно назвав НДР фашистською державою і заявив, що йому, як і 17 мільйонам громадян НДР, все це «набридло до смерті» (bis oben hin satt). Він демонстративно вимагав, щоб його заарештували, стверджуючи, що такі арешти в НДР є звичайною справою.

Його в результаті пропустили на зустріч із американцями.

Зникнення напередодні інтерв'ю, яке мало стати сенсацією

Дін Рід продовжував працювати в кіно, хоча всі помічали, що він у найсильнішій депресії. Очевидно, після невдалого телеефіру в Америці він зрозумів, що повернутися туди йому буде не так просто. Співак написав сценарій до чергового фільму під назвою «Криваве серце», і продюсер кіностудії DEFA Герріт Ліст повіз його на мосфільм на затвердження фінансування, оскільки фільм передбачалося зробити спільним.

11 червня 1986 року продюсер повернувся з москви з гарною новиною: фінансування затвердили. Але Дін не зрадів. «Мені нічого не потрібно. Я взагалі не бачу сенсу жити далі».

Герріт викликав поліцію в будинок Рідів, і помчав туди сам, де застав заплакану Ренату і Діна з забинтованою рукою. Виявляється, Дін намагався порізати собі вени мексиканським мачете. Викликаний лікар констатував, що рани не є небезпечними для життя, наклав пов'язку і поїхав.

12 червня сімейний скандал продовжився. Близько 23 години Дін заявив, що їде до Ліста в Потсдам, і взяв із собою роздрукований сценарій.

13 червня вранці Ліст зателефонував до будинку Ріда та попросив покликати його до телефону. Здивована Рената відповіла, що Дін учора поїхав до нього з ночівлею. Герріт і Рената стали обдзвонювати спільних друзів. Надвечір зателефонував журналіст англійської The Sunday Times Рассел Міллер. Напередодні Рід призначив час для інтерв'ю, пообіцявши, що воно буде сенсаційним. Але зник.

14 червня Рената та Ліст заявили в поліцію. До справи підключилося «Штазі». Насамперед перевірили, що Рід із країни не виїжджав.

15−16 червня. На березі Цойтенського озера, всього за п'ять хвилин їзди від будинку знайшли білу «Ладу» співака з невеликим пошкодженням на крилі. У машині виявили роздрукований текст сценарію майбутнього фільму, де на зворотних сторонах аркушів було від руки написано передсмертного листа. Тіла в машині не було.

17 червня, 8.30. Водна поліція на катері виявляє на дні озера тіло чоловіка, за кількасот метрів від місця, де було знайдено машину. Труп мотузкою витягують на берег і впізнають у ньому Діна Ріда.

Тіло відвозять до моргу. Під час розтину у нього в шлунку виявляють таблетку сильного снодійного, що не до кінця розчинилася.

18 червня. До Берлінського аеропорту прилітають мати загиблого співака, Рут Анна Браун та перша дружина Діна Патриція з дочкою Рамоною, і одразу ж їдуть на місце події. Поліція показує їм протокол, у якому описано версію нещасного випадку.

«Поліцейський звіт нагадує фантастику! - саркастично прокоментувала Рут Анна. - Вони пишуть, що він заснув, врізався в дерево, потім вийшов з машини, дійшов до озера, де був маленький човновий причал, нахилився, щоб умитися, впав… і потонув!»

Рут Анна вимагає, щоб їй показали тіло сина. Поліція відмовляє рідним Діна в процесі упізнання, мотивуючи це гуманними міркуваннями: потонулий пробув у воді п'ять днів і його обличчя виїли риби.

19−23 червня. По всій Східній Німеччині, схвильованою горбачовською перебудовою та очікуванням швидких змін, повзуть чутки, що Дін Рід убитий. Як міг потонути чудовий спортсмен, неодноразовий чемпіон з плавання?

Причини називаються різні, інколи абсолютно фантастичні. Чутки сягають і СРСР. Ева Ківі, дізнавшись про смерть її колишнього коханого, заявила, що він не міг вчинити самогубство. Вона сказала, що це справа рук КДБ. Вважала, що Ріда отруїли через його розчарування у соціалізмі та бажання повернутися до США.

24 червня. Поліція піддається вимогам матері та першої дружини Діна, і тих відвозять до моргу.

«Нас привели до погано освітленого приміщення. За склом на відстані кількох метрів був труп, — розповідає Рут Анна. — З обличчя відкинули простирадло — поза сумнівом це був Дін. Я помітила, що під горлом у нього темний шрам, а на лобі синець. Він не був роздутий і не виглядав як утопленик, який пробув п'ять днів у воді».

Того ж дня тіло спішно було кремоване.

Урна з прахом Діна Ріда спочатку була поміщена в колумбарії Раухфангсвердерського цвинтаря.

У 1991 році, на вимогу матері, порох співака був перевезений до США.

А в 90-х роках після розкриття архівів «Штазі» стало відомо, що 4 квітня 1976 року Міністерство держбезпеки НДР офіційно призначило Діна Ріда своїм агентом під кодовим ім'ям «Віктор». Мало того, в німецьких ЗМІ з'являлася інформація про те, що він міг бути агентом щонайменше трьох розвідок: КДБ, «Штазі» та ЦРУ.

Отже, ворогів у нього було цілком достатньо.

На початку 2000-х журналіст Чак Лашевський, який писав книгу «Радикал рок-н-ролу: життя та таємнича смерть Діна Ріда» виявив у засекречених архівах «Штазі» передсмертну записку Ріда, який вибачався за ухвалене рішення накласти на себе руки. Але що його змусило до такого кроку, так і залишилося незрозумілим.

Так само як і досі незрозуміло: співак зник 12 червня, а його машину білу «Ладу» на березі озера, яке чудово проглядалося з усіх боків і з вікон приватних вілл місцевих власників, виявили приблизно 15−16 червня.

Де вона була три дні?

І чи не спричинило загибель Діна Ріда призначене ним інтерв'ю журналісту англійської The Sunday Times Расселлу Міллеру? Він пообіцяв, що воно буде сенсаційним.

Але не встиг його дати.

Раніше «ФАКТИ» розповідали історію німецької медіамагнатки та обманутої дружини Енне Бурди, перший наклад журналу Burda Moden якої зник із кіосків «Союзпечати» за лічені години.

На фото у заголовку бюст Діна Ріда в Раухфангсвердері роботи Ганса Ейкворта. Донині не зберігся. Фото із сайту Dean-Reed Archive Berlin

119

Читайте нас у Facebook