Стародавнє свято трьох стихій: які обряди у магічну Купальську ніч мали забезпечити добробут, здоров’я та створення щасливої родини

«Подвійну назву — Іван Купало — пов’язують як з іменем божества, так із словом „купатися“, або ж грецьким „βαπτιστής“ — занурювач»

— Це момент, коли Сонце сягає найвищої точки на небі, символізуючи максимальну силу життя, — уточнює Ніна Главацька етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (у Пирогові). — Наші предки пов’язували з ним саме існування, тому Сонце набувало сакрального значення. До літнього сонцестояння день зростає, а після — поступово зменшується. В Україні після церковної календарної реформи 2023 року Івана Купала почали відзначати за оновленим стилем — у ніч з 23 на 24 червня (до того 6- 7 липня).

Спочатку язичницьке свято відзначали на честь Купайла — бога шлюбу, роду, врожаю, а згодом його поєднали з християнським Різдвом Івана Хрестителя (святкування цієї події Церквою встановлено в IV ст. н. е.). Іоан Хреститель пророкував пришестя Ісуса, проповідував хрещення, хрестив у водах Йордану Ісуса Христа. І свято наче має дві назви — з язичества воно іде як Івана Покупала (Івана Купайла, а повелось в народі — Івана Купала), а з християнських часів — як Іоанна Хрестителя. І виникло обрядове дійство із подвійною назвою — Іван Купало. Назву можна пов’язувати як з іменем божества, так із словом «купатися», або ж грецького «βαπτιστής» — занурювач (одне з імен Іоанна Хрестителя). В українських джерелах згадка про Купальські свята датується XI — XII ст.

Впродовж століть стародавні купальські звичаї змінювались і не всюди однаково зберігалися. Найбільше встояли вони на Поліссі. Купальські обряди мали язичницьку сутність, на початку ХХ століття у нас поступово тьмяніють обряди, та язичницькі основи зовсім не зникли, хоча зараз ритуали не несуть глибокого релігійного змісту, а існують в основному у відродженій формі інсценованого дійства і набули мистецького значення. Сьогодні купальські обряди- здебільшого театралізовані заходи, а магічний їх зміст практично втрачено. Утім, обрядовість досі ґрунтується на язичницьких уявленнях про забезпечення здоров’я, створення щасливої родини, збереження врожаю й добробуту.

В основі купальських ритуалів стихії води, рослинності і вогню, які за народними віруваннями мали забезпечити здоров’я родині, багатий врожай і продовження роду. Різні елементи супроводжували проведення обрядів. Поєднання стихій символізує народження життя. Вогонь — чоловіче начало, вода — жіноче, а зелень — уособлення достатку. Нам відомі основні купальські обряди та ритуальні дійства: плетіння дівочих вінків і пускання їх на воду; вшанування купальського деревця «Марени» з водінням хороводів; розпалювання багаття й стрибання через вогонь; ритуальне купання; пошук легендарного цвіту папороті, спалювання солом’яного опудала; спільна вечеря громади.

Центральний символ — купальський вогонь — уособлення Сонця. Головні персонажі свята — «Купала» та «Марена»

- В ніч на Івана Купала святкувала не тільки молодь, а й долучались і малі, і старі, — зазначає Ніна Главацька. - Місце обирали повище або біля водойми, прибирали, застеляли зеленню, прикрашали вінками й квітами. Молодиці готували страви для спільної вечері (насамперед вареники, була й інша їжа), а після частування починались танці. Також встановлювали головних «дійових осіб» свята — «Купайла» й «Марену».

Центральним символом був купальський вогонь — уособлення Сонця. Головних персонажів свята — «Купала» та «Марену» — робили по-різному: у вигляді деревця-«купальниці», дерев’яної фігури, вбраної в сорочку, або це був солом’яний витвір з вінком чи постать, виплетена з трави або просто з вербових гілок зі стрічками. За легендою, «Купала» — символ сонця, та «Марена» — символ води саме грали весілля в цей час, тому деревце-«купальниця» знаменувало початок шлюбного сезону.

«Марену» виготовляли дівчата в одній із хат: ставили велику гілку (частіше вербову, вишневу) з трьома сучками — для голови й рук. Її оздоблювали вінками, стрічками, намистом, прикрашали ягодами, цукерками, польовими квітами, бубликами, квіткою з кропиви і будяків (щоб хлопці не розламали). Хлопці намагалися викрасти «Марену» з хати, дівчата ж їх не пускали — між ними точилися жартівливі «перепалки». Когось з дівчат обирали носійкою «Марени» — їй клали на голову вінок, і вона несла деревце за село — на місце святкування. Дівчата водили хороводи й співали. Хлопці виготовляли «Купала» — ляльку в людський зріст. Її робили з тички та перекладини, обмотували соломою, одягали, додавали бороду й вуса. Після водіння хороводів навколо «Марени» починалися ігри й обряди біля вогнища.

Головним обрядовим елементом був вогонь. Найважливіший ритуал — очищення вогнем. Потрібно було кожному принести якийсь непотріб, щоб всі негаразди згоріли, тому казали: «Хто прийде без поліна, той піде без коліна». Вірили, що разом із лахміттям згорає «нечиста сила», а сам вогонь вважався запліднюючим. Під час розваг котили з висоти палаючі колеса (обмотували їх ганчір’ям чи соломою і підпалювали). Багаттю приписували магічну силу, тому розпалювали його на пагорбі, щоб підняти полум’я вище — до Сонця. Вогонь розпалювала дівчина чи жінка (як ті, що мають функції дітонародження, продовження роду), кидаючи у вогонь якусь річ.

Встановлювали виготовлених ляльок, вкопували деревце. Щоб перевірити стійкість сформованих пар, треба було стрибнути через вогонь. Назва свята відповідала спрямуванню дійства — «Купайла» від слова «купа» — з’єднати у парі, в купі. Дозволялось для очищення від негараздів стрибати подружній парі (навіть з дітками на руках) і ні в якому разі вдівцям. Стрибали через багаття і жінки, й чоловіки, хлопці, а потім і дівчата — для очищення та зміцнення здоров’я.

Особливою честю було тричі перестрибнути полум’я: високо — на врожай, спритно — на силу, як зачепив дрова — до негараздів. Якщо хлопець і дівчина перестрибували в парі, тримаючись за руки, то віщувало майбутнє весілля. А в деяких селах на завершення у воду з пагорба запускали запалене дерев’яне колесо — символ Сонця. Через вогонь іноді проводили худобу, щоб була здоровою. А сорочка хворої дитини, спалена у вогнищі, мала допомогти в одужанні. Традиція купальських вогнищ була поширена по всій Україні. Вогнища цієї ночі відлякували нечисть, а попіл від купальського багаття всі потроху брали з собою (трусили ним на подвір’ї, на городину).

На воду дівчата пускали вінки та ворожили на долю

Як і вогонь, вода також мала силу «очищення», «оздоровлення». Купання було ритуальним і відоме усім народам Європи. Жили вірування і в цілющі властивості купальської роси, у ній качалися, нею умивалися. На воду дівчата пускали вінки, ворожачи на долю. Потім дівчата й самі роздягалися і купалися, щоб «очиститись».

Дівчата стерегли «Купальницю» від хлопців, щоб не кинули її у воду. Біля «Купала» й «Марени» водили хороводи, розважались та затівали ігри, співали пісень, основною темою яких було кохання. Після хороводів хлопці «роздягали» «Марену» й кидали гілку у воду, а потім веселощі переходили в обливання: сухим лишатись «негоже». Разом із «Мареною» топили й «Купала» — попередньо підпалюючи його. Пізно вночі фігурки кидали у велике багаття або традиційно топили. Ритуальні потоплення купальського деревця, «Марени» та «Івана» — це імітації колишніх жертвоприношень водоймам. Вода в день Івана Купала потребувала жертв і вважалася небезпечною, тому людську жертву замінило купальське деревце.

- Опівночі дівчата вирушали ворожити, пускаючи на воду вінки з прикріпленими свічками, — продовжує етнографиня. — Їхній рух тлумачили так: як рівно пливе — до скорого заміжжя, потоне — до самотності. Деякі запускали по два віночки: якщо сходились — бути парі. Хлопці стежили, впізнавали свої вінки й ловили їх, а тоді розшукували дівчину, щоб поцілувати.

У Купальську ніч завжди були охочі відшукати квітку щастя в лісі, адже за повір’ям, хто її побачить, зрозуміє мову тварин, птахів, дерев, завоює найвродливішу і розумнішу дівчину, а ще відкриє скарби землі. Головне лісове зілля на Купала — папороть, з якою пов’язаний пошук щастя і доброї долі. За легендою, раз на рік ця рослина зацвітала. Найсміливіші йшли шукати чарівну квітку тирлич-зілля — «траву кохання», що дає унікальні можливості. Казали: хто доторкнеться її — отримає дар зцілення й чародійства.

Яким застереженням треба слідувати

До свята господині намагались поробити основні справи, щоб на Купала бути вільними від справ. Було прийнято слідувати деяким засторогам: не можна сваритись, давати і брати в борг гроші або речі, спати у Купальську ніч. Вважалось, що не тільки лиха сила активізується, а й набувають дивовижних якостей і ознак тварини і рослини: істоти розмовляють між собою, а дерева міняють місце розташування. Під час свята треба веселитися, співати, щоб ніяка лиха сила не причепилася і не могла перешкодити добру. Як люди вже розходились після святкування, то існувало правило: не можна було обертатися, щоб нечисть не пристала.

Івана Купала — свято очікування чарівних подій, надії на кращу долю і добробуту. Тому звертали увагу на прикмети:

• як напередодні Купала день і захід сонця були ясними, то це на добрий рік;
• купальські вогні враз спалахують — село минають хвороби, а коли полум'я женеться вгору — на високий врожай;
• як на свято зоряна ніч, то вродять гриби, зранку велика роса — до врожаю горіхів і огірків;
• якщо вода протягом дня тепла, то ще йтимуть дощі — на добрий врожай;
• яскраве сонце на світанку — до статків протягом року;
• якщо в громадській криниці дівчина першою набере води і подивиться на себе — її помічатимуть хлопці;
• якщо дівчина до сходу сонця накопає тирлича і помиє ним волосся, то піде заміж за коханого;
• якщо два віночки парно пропливуть— до здійснення мрій;
• хто вдало перестрибне (очиститься) тричі через купальський вогонь, того чекатиме удача;
• лагідно проведеш увесь день — цілий рік матимеш добрих друзів;
• якщо зробити купелю з купальських квітів для немовляти, то воно буде здоровим, розумним і його любитимуть.

В народі казали: «Догодуй бджолу до Івана, то нарядить тебе як пана». А дівчину, яка народилася на свято, зазвичай нарікали Купавою.

В народі живуть надії на Купальську ніч, коли відкриваються дивні речі, адже кожний чекає особливих подій на Івана Купала — в період магії, сподівань на сили води, вогню і рослин.

Після Купальської ночі, зранку 24 червня, віряни у в святкових одежах йшли до храмів, де розпочиналось богослужіння на честь Іоана Хрестителя.

Цей день вважали найліпшим для збору лікувального зілля. Удосвіта дівчата несли воду з криниці — мовчки, щоб нікого не зустріти, й умивались нею «на вроду». Також готувалась трав’яна купіль для волосся, а вся родина ходила босоніж по росі. Жінки збирали росу з капустяного листя — нею лікували рани й очі.

Від обіду дівчата йшли за тирличем. Вважалося, що на Купала рослини наділені особливою силою, бо «їх сіяли русалки». Навіть у регіонах, де свято не святкували, — приміром, на Буковині — трави збирали саме цього дня, відомого як Івана Зільника. Зранку старші жінки вирушали в поле, дотримуючись тиші, примовлянь і молитви — особливо цінували зілля, зібране «при росі» до сходу сонця. Зібрані трави зберігали до Маковея і Спаса, освячували в церкві.

А зараз триває піст до Дня Петра і Павла (29 червня).

Нагадаємо, як українці святкують Петра і Павла і до чого тут сонце, мандрики та ключі від раю.

У тексті фото з архіву музею у Пирогові

50

Читайте нас у Facebook