Долю Емі Лайон, яка народилася 26 квітня 1765 в бідній сім'ї коваля в глухій англійської провінції Чешир, історики та письменники нерідко називають шляхом від злиднів до злиднів — через славу і популярність. Так, власне кажучи, все і було. Якщо тільки не зважати, що прославилася Емі зовсім під іншим ім'ям. Відомою в вищих колах європейської знаті вона стала як леді Гамільтон. І це було зовсім неймовірно. Адже коли рівно 230 років тому, в 1791 році, відбулося урочисте одруження 26-річної Емілі Харт (приховуючи своє походження і замітаючи сліди минулих пригод, Емі на той час вже одного разу примудрилася поміняти ім'я) і 61-річного англійського посла в Неаполітанському королівстві лорда Вільяма Гамільтона, ніхто і припустити не міг, ким насправді була новоспечена леді Емма Гамільтон.

Починаючи з 10 років, дівчинці довелося займатися найбруднішою роботою, оскільки батько їх кинув, а мама, підробляючи випадковою поденщиною, забезпечити дитину не могла. Емі розвозила на візку з запряженим віслючком вугілля в мішках, мила підлогу в трактирах, нянчила чужих дітей. Пізніше, прагнучи хоч якось пробитися в люди, вона не гребувала нічим, щоб стати поміченою людьми з вищого світу. Не особлива перебірливість в зв'язках рано чи пізно могла привести надзвичайно гарну дівчину в один з борделів Лондона, в якому вона на той час влаштувалася. Але все в її житті змінило знайомство з великосвітським шибеником Чарльзом Гревілем. Молодик, який заплутався в боргах, недовго захоплювався красою взятої ним буквально з вулиці красуні і незабаром познайомив її зі своїм дядьком, який представляв інтереси Англії в Неаполі. Цей квиток виявився для Емі по-справжньому щасливим.

Зачарований красою дівчини і природними здібностями вбирати в себе нові знання і манери, лорд Гамільтон все зробив для того, щоб максимально огранувати цей самородок прекрасною освітою. І вже незабаром Неаполь був підкорений не тільки красою дружини англійського посла, а й її рідкісним умінням влаштовувати бали та пікніки. Її портрети один за одним почали писати знамениті художники Гейнсборо і Джордж Ромні. Її чарівність привернула увагу королеви Неаполя Марії Кароліни Австрійської, сестри Марії-Антуанетти, яка зробила леді Гамільтон своєю близькою подругою. Все було чудово доти, поки в Неаполі не з'явився легендарний адмірал Гораціо Нельсон, який прославився перемогами над самим Наполеоном. Весь поранений, без руки і з пошкодженим оком, він проте зумів розглянути в натовпі захоплених шанувальників дружину англійського посла. Їхні взаємні почуття спалахнули миттєво. І не згасали багато років поспіль, до самої загибелі адмірала в його останній переможній Трафальгарській битві.

Їх не цікавили прийняті у вищому світі умовності. Вони любили один одного — і це було головним. Старий чоловік Емми, ставився до неї з роками як до улюбленої дочки, закривав очі на те, що адмірал постійно жив в будинку і не розлучався з леді Гамільтон ні на хвилину. Вони і в Лондон потім переїхали втрьох. Вони і в Лондоні потім продовжували жити під одним дахом. А дівчинку, що з'явилася в результаті цього зв'язку, «для пристойності» назвали прийомною дочкою адмірала.

Трагічна загибель знаменитого полководця зруйнувала вельми сумнівну ідилію. Дочку адмірала у леді Гамільтон, яка на той час поховала і чоловіка-дипломата, забрали. У виділенні пенсії для Емми, про що так просив англійський уряд в своєму заповіті адмірал, їй було теж відмовлено. Потрапивши в боргову в'язницю Емма, ледь вийшовши на свободу, втекла до Франції. Де тихо померла в страшних злиднях на горищі напівзруйнованого будинку. На похорон леді Гамільтон в містечку Кале прийшло кілька десятків англійських морських офіцерів, що залишилися до кінця вірними своєму легендарному адміралові…

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.