У ході підготовки музейної експозиції зіткнувся з проблемою, яку, звичайно, не можна назвати такою, що не можна розв'язати. Але буде дуже шкода, якщо вихід із неї знайти не вдасться.

Уже зараз, плануючи розміщення в залах музею тематичних сегментів нашої колекції, бачу, що деяким унікальним порцеляновим творам місця спочатку просто не знайдеться. Звичайно, з часом можна буде експозицію оновлювати, періодично показуючи нові роботи, а вже побачені відправляючи у запасники. І нам, очевидь, доведеться до такої «ротації» вдаватися. І не один раз. Хоча ви повинні розуміти, наскільки непросто кожен раз перевозити з місця на місце настільки тендітні вироби.

Однією з тем, якій, ймовірно, не судилося пробитися на демонстраційні місця до відкриття музею, підозрюю, може виявитися тема цирку. Шкодую про це вже зараз, оскільки цирк й те, що з ним пов'язано, настільки широко представлений у нашій колекції, що показати хотілося б все. І окремі фігури порцелянових клоунів, і величезні (не побоюся цього слова) композиції, в сюжеті яких скульптори використовували більше десятка героїв.

Привезені з Іспанії, Австрії, Франції і Великобританії роботи могли б у першу чергу привернути увагу юних відвідувачів, для яких тема цирку завжди залишається однією з найпривабливіших. Адже тут можна буде годинами розглядати найтендітніші вироби, які немов розповідають про закулісне життя і кумедних мавп, і манежних вислюків, і яскраво прикрашених слонів, і, звичайно ж, самих різних клоунів — веселих, хитрющих, смішних і навіть дуже сумних.

До речі, дивна річ, але серед порцелянових робіт на тему цирку сумні клоуни зустрічаються нітрохи не рідше, ніж клоуни веселі. Тут вже впору буде дорослим відвідувачам нашого музею задуматися про тлінність непростого життя, яке випало на долю кожного з нас. У зв'язку з цим мені згадалася одна сумна історія, почута якось у поїздці по Іспанії.

До відомого лікаря, який мешкав у невеликому каталонському містечку, прийшов немолодий уже відвідувач, котрий якийсь час навіть не намагався пояснити причину свого звернення до лікаря. Він довго говорив про те, як йому погано, як гірко на душі і як непросто, залишаючись вечорами наодинці з собою, засинати, усвідомлюючи, що на наступний день все буде так само невесело й безпросвітно.

- Я навіть не знаю, чому. Може бути, ви мені якось допоможете? Ви ж, кажуть, найкращий лікар у цьому місті …

- Дозвольте я дам вам не зовсім звичайну пораду, — сказав лікар, вислухавши досить дивні скарги відвідувача. — У нашому місті зараз виступає прекрасна циркова група. Їхній манеж встановлений на площі перед муніципалітетом. Там буквально все настільки цікаво, що я з дітьми вже двічі відвідав їхню виставу. Але найвеселішим номером вважається виступ рудого клоуна. Йому вдається завести публіку з першого слова, з першого руху, з першого ж кривляння. Ви не уявляєте, як стає на душі світло й радісно від його дивного виступу. Сходіть туди сьогодні ж, не відкладаючи. І ви відчуєте, наскільки вам стане легше.

- Знаєте, лікаре, — трохи помовчавши, сказав незвичайний пацієнт. — Але ж рудий клоун — це я …

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.