20 травня у багатьох країнах відзначається Всесвітній день метрології, науки, яка зародилася у давнину, і яка у переклад означає «науку про вимірювання».

Відзначається цей день вже у 146-й раз і у зв'язку з цим я міг би довго розповідати вам, друзі мої, про важливість метрології, що грає ключову роль у багатьох наукових відкриттях, у поліпшенні якості життя і у захисті глобального навколишнього середовища. Але вирішив цього не робити, щоб не втомлювати вас подробицями досліджень, що вивіряють точність вимірювань.

До речі, Міжнародне бюро мір та ваг, у якому зберігаються зразки Міжнародної системи одиниць (метра, кілограма і так далі), знаходиться у французькому Севрі. У тому самому місті, у якому на початку 18-го століття виникла одна з перших у Європі фарфорових мануфактур. Цей факт якраз і навів мене на думку розповісти історію, почуту мною у Японії від старого майстра, який навчався учнів створенню ваз.

До слова хочу зауважити, що у підготовлювану до відкриття музеї нашої фарфорової колекції зібрано близько 200 найрізноманітніших ваз іспанського, італійського, французького, японського, китайського і, звичайно ж, українського виробництва.

Великі (майже до двох метрів заввишки) і маленькі, не сказати б, найменші, вони разюче відрізняються одна від одної. Технікою виконання, стилістикою розпису, унікальною деталізацією сюжетів, не тільки зображених на поверхні ваз, але й у виступаючих на них (з них?) порцелянових героїв і різних прикрас. Вже зараз зрозуміло, що далеко не всім вазам знайдеться містечко у музейній експозиції, але більшості з них належить все ж постати перед поглядами відвідувачів, захоплених цим унікальним мистецтвом.

Так ось. Одного разу фарфорових справ майстер вирішив провести експеримент, який цілком мав відношення до метрологічних досліджень. Розділивши своїх учнів на дві групи, він першим доручив створити по одній вазі, наближеній до досконалості, а інших зобов'язав за той же час виліпити по 10 ваз, особливу увагу їхній якісті не приділяючи.

І що ви думаєте? Якість виробів, створених учнями другої групи, виявилася на голову вище роботи тих, хто не поспішаючи виліплював кожен елемент однієї-єдиної своєї вази. Виявилося, що створюючи одну вазу за одною, учні встигали вчитися на своїх помилках і, виправляючи їх, удосконалювати майстерність… Таким ось парадоксальним вийшов підсумок незвичайного експерименту.

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.