Сперечалися якось три навчених життєвим досвідом старця про те, що є найбільш важливим для людини — його минуле, сьогодення або майбутнє.

- Тим, ким я став, мене зробило минуле, — сказав один з них. — Я вмію багато чого тому, що навчився цього в минулому. Зараз я пожинаю плоди того, до чого прагнув всі минулі роки. І насолоджуюся цим, згадуючи всіх тих, хто в минулому допомагав мені досягти поставлених цілей.

- Напевно, по-своєму ти маєш рацію, — погодився другий старець. — Ось тільки, погоджуючись з тобою, приходиш до висновку, що людина, що живе минулими заслугами й здобутками, подібна до павука, вимушеного животіти в павутині своїх звичок. Мені ж здається, що людину робить його майбутнє. Не так уже й, за великим рахунком, важливо, що я вмію робити зараз. При сильному бажанні я адже зможу новому навчитися і в майбутньому, правда, якщо зумію чітко окреслити цілі, до яких слід прагнути. Моє уявлення про те, яким я хочу стати через кілька років, виглядає куди більш реальним, ніж навіть найприємніші спогади про події дворічної давності.

- Хотів би звернути вашу увагу, — втрутився у суперечку третій співрозмовник, — на те, що і минуле, і майбутнє існують лише в наших думках. Погодьтеся, минулого ВЖЕ немає, а майбутнього ЩЕ немає. І незалежно від того, згадуєте ви про минуле або будуєте плани на майбутнє, приймати важливі рішення і здійснювати їх ви можете тільки в сьогоденні. Тільки в цьому ви можете бути по-справжньому щасливими, згадуючи про прекрасно прожитих в минулому роках. І тільки в цьому ви сповнені очікувань того, що належить здійснити в майбутньому. Ось чому так важливо не упустити жодного дня, жодної години і жодної миті в нинішньому часі. Адже від цього залежить і те, яким виявиться ваше майбутнє, і то, як в майбутньому ви станете згадувати минуле …

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.