До одного відомого мудреця прийшов колись найбагатший чоловік і сказав:

— Ти завжди говориш про справедливість Бога. А як ти поясниш мені ось що. Три роки тому я продав усе своє майно, на виручені гроші купив найбільшу в світі свічку і потім спалив її в ім'я Господа на високій горі. Пішов уже четвертий рік, а за цей мій жертовний вчинок Бог не послав мені ні грошей, ні добра. Нічого. Де ж його справедливість?

— Я розповім тобі притчу, — відповів мудрець. — В одного чоловіка було три сини. Одного разу зібрав він їх і сказав:

— Перш, ніж скласти заповіт, хочу я перевірити, як ви вмієте розпоряджатися грошима. Візьміть кожен по сто монет, а через рік приходьте і розкажіть мені, як ви їх витратили.

Через рік зібралися сини в батька. Старший сказав:

— Я всі гроші вклав в справу, і вона дала хороший прибуток.

Середній сказав:

— Я розділив всі гроші порівну, щоб їх вистачило мені на рік, і кожен день витрачав певну суму. Зараз, правда, все гроші закінчилися, і я хочу попросити у тебе ще.

— А як ти витратив свої сто монет? — запитав батько у молодшого сина.

— Батько, я купив тобі зірку! - захоплено вигукнув молодший син.

— Але мені не потрібна зірка, — сказав батько.

— А ще, батько, я купив тобі болото за лісом, — не слухаючи його, радісно продовжував син.

— Але мені не потрібне болото.

— А ще, батько, я купив тобі найкрасивішу в світі пальму! Всі гроші до останньої монети я витратив на тебе …

— Але мені не потрібна пальма, — сумно сказав батько.

Перед смертю зібрав він знову всіх синів і оголосив їм свою волю. Старшому синові дісталося все батьківське господарство. Для середнього сина були покладені гроші під відсотки, яких якраз вистачало б йому на життя. Молодшому ж дісталася зірка, болото і пальма.

— А як же я? — запитав прийшов до мудреця людина.

— Так ти ж уже отримав світло найбільшої в світі свічки, встановленої на високій горі, — сумно посміхнувся мудрець. — Чого ж тобі ще? .

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.