У цій старій єврейській притчі мене здивувало не нахабство багатого торговця — подібне і зараз можна побачити чи не на кожному кроці. І не порядність бідного — таке теж нерідко зустрічається. А ось із суддівською мудрістю і справедливістю давно вже стикатися не доводилося. Часом складається враження, що це вже залишилося в далекому минулому.

Одного разу, проходячи по базару, бідний чоловік знайшов шкіряний гаманець. Відкрив його — і ахнув. У гаманці було рівно сто золотих монет… І саме в цей момент в одному з торгових рядів пролунав крик:

- Люди, того, хто знайде мій шкіряний гаманець, очікує щедра винагорода!

У бідного чоловіка на якусь мить виникла приваблива думка: а чи не піти мені з цією несподіваною знахідкою додому, адже ніхто нічого навіть не помітив? А за такі величезні гроші він легко міг би не тільки вирішити всі свої проблеми, але ще і залишити дітям пристойну спадщину. Але ні батьківське виховання, ні природна чесність не дозволили йому вчинити так.

- Ось ваш гаманець, — сказав він, звертаючись до того, хто кричав. — А тепер я можу отримати обіцяну нагороду?

- Нагороду? — здивувався той. — Яку ще нагороду? У моєму гаманці було двісті золотих монет. А тут я бачу лише сотню. Так я тебе ще віддам під суд за таку крадіжку!

Натовп покупців і торговців навколо розділився на дві групи — співчуваючих і обурених. Люди зажадали звернутися до міського судді, який перебував недалеко від базару. Що і було зроблено негайно.

Уважно вислухавши обидві сторони, суддя сказав:

- Я вірю кожному з вас. І тому вірність принципам правосуддя змушує мене вчинити в такий спосіб. За словами торговця, в гаманці, який він втратив, було двісті монет. У гаманці ж, знайденому бідним чоловіком, було рівно сто монет. З чого випливає, що знайдено зовсім інший гаманець, який я вирішую залишити того, хто знайшов його…

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня, як завжди, щиро ваш.