Героя одного разу почутої мною старовинної притчі звали Ю. І був він імператором. Чесно кажучи, я навіть не знаю, якої саме країни. Чи то Китаю, яким у свій час правив Шань-Ю. Чи то Японії, володарем якої в давні часи був Го-Ен-Ю, 5-й імператор Північної династії. А, може бути, навіть Юй Гун Великий або, як його ще звали, Ю ши лань. Так, втім, для нашої сьогоднішньої розмови це великого значення не має. І ви, я сподіваюся, зараз зрозумієте, чому.

Одного разу імператор Ю, здобувши цілий ряд гучних військових перемог, але так і не пізнавши справжнього щастя, вирішив на пошуки цього власне щастя і відправитися. Перед далекою дорогою він, як було заведено в його родині здавна, прийшов попрощатися до матері. Мати імператора зустріла сина в затишній альтанці, в якій щовівторка вона мала звичку вивчати науку про походження слів. Була у бабусі така філологічна слабкість, про яку знали всі. Почувши про те, в яку подорож вирішив відправитися Ю, вона на хвилинку задумалась і сказала:

- Напевно, це збіг, але буквально кілька хвилин тому я виявила, що слово «щастя» походить від слова «частина». І, якщо допустити, що це так, то, можливо, прагнення до щастя слід розуміти, як з'єднання чиєїсь частини з нашою власною?

- В такому разі, — сказав імператор, який успадкував від матері філософський склад розуму, — я вирушаю на пошуки відсутньої частини себе самого. Тільки ось де мені знайти те, що здатне зробити моє відчуття щастя повним?

Він зітхнув і, так само, як часто робив в дитинстві, коли шукав правильну відповідь, опустив перед матір'ю очі. А вона, як в його дитинстві, обвівши обличчя Ю поглядом, повним любові, обійняла сина і, ніжно притиснувши його голову до своїх грудей, прошепотіла на вухо (так, щоб навіть охорона не чула):

- Я не знаю, що зробить тебе цільним. Але, можливо, це приховано у слові «любов»? .

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. І любові, звичайно. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.