Того року зима до гірського японського селища прийшла рано. Снігопади, яким, здавалося, ніколи не буде кінця, завалили кучугурами будинки до самісінький дах. Сильний вітер та тріскучі морози не дозволяли мешканцям селища кілька днів виходити на вулицю.

Коли в багатодітній родині майстра різьблення по дереву закінчилися останні запаси дров, він вирушив на околицю, знайшов там стару сакуру, що скрючилася від моторошного холоду. Майстер, вирішивши, що вона вже свій вік віджила, зрубав її майже під самий корінь. Заготовлених із неї дров вистачило, щоб перенести час затяжних морозів.

Настала весна. Гуляючи зі старшим сином околицями селища, майстер несподівано для себе помітив, що зрубана під корінь сакура ожила. Прямо з пня пробивалися перші зелені пагони. Йому стало нестерпно соромно.

- Як же так? — міркував майстер уголос. — Адже я на власні очі бачив, що дерево практично загинуло. Його гілки схилилися до землі, воно виглядало безпорадним і неживим. Але тепер я розумію, що життя жевріло в ньому до останнього.

Потім, звертаючись до сина, майстер сказав:

- Запам'ятай, синку — ніколи не рубай дерево взимку. Ніколи не ухвалюй рішення, не подумавши. Ніколи не поспішай зробити щось, не прорахувавши наслідків своїх вчинків. Навчися чекати. Спробуй бути терплячим. Погані часи обов'язково пройдуть. Весна, як завжди, настане. І дуже важливо зустріти її, не здійснивши непоправних вчинків.

У Міжнародний день терпимості (терпіння), який відзначають 16 листопада в багатьох країнах світу, я хочу побажати всім сьогоднішнім іменинникам добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.