Нещодавно згадували за столом про те, як у дитинстві один з наших синів, знайомлячись на відпочинку з новим хлопчиком, відразу починав називати його своїм другом. Сперечатися з ним було марно. Пояснення про те, що друг — це для людини щось набагато більше і значуще, ніж випадковий попутник або швидкоплинний знайомий, з яким ти можеш провести якийсь час, після чого назавжди про нього забути, не сприймалися дитиною взагалі. І в тому віці це було цілком зрозуміло. Адже дітям так хочеться мати більше людей, яких можна називати друзями, навіть якщо вони такими зовсім не є. Таким наївним чином діти начебто підвищують власну самооцінку. Адже якщо в мене багато друзів, значить, мене всі навколо потребують, значить, я всім цікавий і корисний.

Лише з роками і життєвим досвідом приходить якийсь протверезіння з цього приводу. І важливість твоя для оточення визначається далеко не кількістю людей, яких ти називаєш друзями. Друзі — це щось зовсім інше. І далеко не завжди вони пізнаються, як заведено вважати, у біді. Хоча саме так найчастіше й відбувається. Набагато очевидніша дружба проявляється в радості. Не в пустих веселощах, а саме в радості, досягнутій великою і нелегкою працею. Ось коли виявляється істинність дружніх почуттів. Співпереживати друзям багато хто сяк-так навчився. А ось радіти їхнім успіхам… Втім, це вже тема іншої розмови.

У США сьогодні відзначають День друзів. У зв'язку з чим розповім вам коротку історію з американського життя, що нерідко згадується в університетських підручниках з психології. Один хлопець страшенно пишався тим, що має дуже багато друзів. І ось настав час йому одружитися. Обранкою його була славна дівчина, з якою він познайомився на роботі. Обидві сім'ї, розподіливши між собою обов'язки, з головою поринули у передвесільний клопіт. Запрошенням гостей зголосився займатися батько нареченого. Але в день урочистого одруження практично ніхто з друзів нареченого не прийшов. Син з очевидним докором запитав батька:

- Чому так сталося? Невже ти не надіслав їм запрошення?

- Звісно ж, відправив, — спокійно пояснив батько. — Тільки в кожен конверт я вклав ще записку з проханням про допомогу…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. І справжньої відданої дружби. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.