- 12:03 В Печерському райсуді ухвалили рішення на користь фірми з орбіти олігарха-втікача Курченка?
- 11:56 Надихнуло море: Макс Барських представив нову романтичну історію
- 11:55 Місяць активної роботи на дачі та городі: що і коли саджати у квітні для гарного врожаю
- 11:25 Сім днів прогресу та можливостей: кому перший тиждень квітня принесе удачу та приємні сюрпризи
- 11:18 «Були вагомі причини»: що сказав Сирський про звільнення Залужного
- 10:55 Що ви там говорили про розлучення? Потап показав, з ким проводить час за кордоном
- 10:20 Ожиріння — теж хвороба: кого з чоловіків з ожирінням можуть не призвати до ЗСУ
- 10:09 «Я в захваті»: Сара Фергюсон, яка теж бореться з раком, звернулася до Кейт Міддлтон
- 10:02 Скандального легіонера «Динамо», якому українка народила сина, засуджено на 18 місяців умовно
- 10:01 На часі — безбар’єрність: як відома мережа електроніки адаптується до викликів сьогодення
- 09:55 Курячі «чупа-чупси» у піст: їжа відважних воїнів та справжніх чоловіків
- 09:25 ЗСУ ведуть бої з ворогом на захід від Кремінної в районі Тернів: яка ситуація на фронті
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 2008
Скульптор: Alfredo Llorens
Розмір: 36×65 cm
Лімітована серія 1000 виробів
Із експозиції «Shvets Museum»
Ось уже п'ятдесят років Новий рік, що наближається, більшість з нас розпізнає за не мінливими прикметами: передсвяткова метушня, приготування салату «Олів'є», охолоджене шампанське і фільм Ельдара Рязанова «Іронія долі або З легкою парою» по телевізору. До речі, зараз уже мало хто пам'ятає про те, що у початковому сценарії до фільму, написаного Ельдаром Рязановим та його багаторічним співавтором Емілем Брагінським, фігурував і Київ. Так-так, саме в Києві опинявся невдаха молодий чоловік, якого в несвідомому стані дбайливі друзі посадили в поїзд (не в літак!) і відправили додому. Потім уже сценарій багаторазово листувався, коригувався, затверджувався. Поки що, нарешті, не вийшло те, що вийшло. Те, що багато хто з нас дивився десятки разів і готовий дивитися знову і знову.
А знаєте, мені у цьому ностальгічному фільмі ще дуже подобаються вірші. На жаль, вони часто приглушуються сюжетом і не сприймаються так, як на те заслуговують. Шкода. Адже самі по собі вони чудово звучать. Як, наприклад, цей вірш Бориса Пастернака, який мені згадався сьогодні, і яким мені хочеться поділитися з вами.
Никого не будет в доме,
Кроме сумерек. Один
Зимний день в сквозном проёме
Незадернутых гардин. Только белых мокрых комьев
Быстрый промельк маховой.
Только крыши, снег и, кроме
Крыш и снега, — никого. И опять зачертит иней,
И опять завертит мной
Прошлогоднее унынье
И дела зимы иной. И опять кольнут доныне
Неотпущенной виной,
И окно по крестовине
Славит город дровяной. Но нежданно по портьере
Пробежит вторженья дрожь,
Тишину шагами меря,
Ты, как будущность, войдёшь. Ты появишься у двери
В чем-то белом, без причуд,
В чем-то впрямь из тех материй,
Из которых хлопья шьют.
Такий ось короткий екскурс у наше з вами минуле, навіяне новорічними святами, що наближаються, в репертуарі яких обов'язковою складовою буде всіма улюблений старий фільм. Спробуйте прислухатися до слів пісень, що звучать у ньому.
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.