Одного разу невеликий монастир, розташований у гірській японській провінції, за ніч так засипало снігом, що учням у зал для проведення медитацій довелося пробиратися практично до пояса в кучугурах. Коли перед ними постав учитель, всі дружно приготувалися слухати його настанови.

- Скажіть, — звернувся вчитель до аудиторії, — що нам зараз треба зробити насамперед?

Один учень глибокодумно сказав:

- Напевно слід добре помолитися, щоб швидше настала відлига.

- Ні, не так, — сказав другий учень. — Потрібно у своїй келії перечекати, доки снігопад закінчиться сам собою.

Третій учень, який вважався найрозважливішим, по-дорослому заплющивши очі, поділився набутою в монастирі мудрістю:

- Тому, хто пізнав істину, має бути все одно — йде сніг або не йде сніг…

- А тепер послухайте, що я вам скажу, — вчитель обвів поглядом учнів, які приготувалися записувати кожне вимовлене ним слово. — Лопати в руки — і вперед!

Трапляються в житті моменти, коли краще за будь-які мудрі слова може виявитися просте корисне рішення.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.