Відомий майстер бойових мистецтв за своє життя встиг навчити чимало учнів. Багато хто давно роз'їхався по всьому світу. Але на ювілей майстра найвідданіші учні вирішили зібратися у нього в будинку. Коли вщухли галасливі вітання та привітання, господар люб'язно запросив гостей випити чаю.

Він закип'ятив великий чайник, заварив найкращий чай і розлив його чашками. Гостей було так багато, що однакового посуду на всіх не вистачило. Тому чашки виявилися різними. Вони всі були чистими та охайними. Щоправда, одні були красивими і дорогими, інші звичайними. Треті ж здавались простими і непоказними. Коли чашки опинилися перед учнями, то першими, природно, було розібрано гарні чашки, а потім уже всі інші.

Майстер усміхнувся і сказав:

«Зверніть увагу. У всіх чашках налитий той самий чай. Але ви першими розібрали дорогі й гарні чашки, а останніми — прості та дешеві. І при цьому ще й уважно розглядали, кому яка дісталася…»

Мушу зауважити, що це, в принципі, нормально — бажати собі найкращого. Важливо тільки пам'ятати, що чашка сама по собі не зробить ваш чай смачнішим. Слід пам'ятати про те, що наше життя — це той самий чай, а все інше — робота, становище, гроші, вбрання тощо — лише навколишня оболонка, лише чашка. І справжня майстерність у бойових мистецтвах полягає не в одному лише вмінні зберегти у бою своє життя, а ще й у вмінні відчувати смак життя.

Смак чаю, як і смак життя, приносить радість і задоволення незалежно від краси чашки. Саме тому найбільш щасливими стають не ті, хто має найдорожче і найкраще, а ті, хто навчився відчувати смак життя та радіти тому, що має…"

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш