Є дві старовинні притчі, які розповідають, як яйце пов'язане з Великоднем. Дивно, але ці легенди не суперечать одна одній. Згідно з першою, вхід у гробницю, де лежало тіло Ісуса Христа, був закритий величезним каменем, що своєю формою нагадував яйце. На третій день після поховання Ісуса стражники, які охороняли вхід до труни Господній, побачили ангелів, які зійшли з неба, і камінь сам собою відкотився. Так яйце стало для багатьох віруючих символом труни, в надрах якої зародилося життя, якому судилося з'явитися на світ всупереч будь-яким перешкодам.

Друга притча — про диво, що сталося зі звичайним яйцем на очах імператора Тіберія. Марія Магдалина вирушила проповідувати до Риму. Тоді немислимо було відвідати правителя з порожніми руками: і якщо багаті підносили золото, коштовності, наїдки, то бідні люди обдаровували імператора найпростішими, але цінними їм речами, наприклад, яйцями свійської птиці. Марія Магдалина принесла не лише яйце, а й дивовижну звістку. «Христос воскрес!» — повідомила вона, вручаючи Тіберію куряче яйце.

Імператор, якого історики описували як людину проникливу, але норовливу, засумнівався і сказав, що нікому не підвладно воскреснути з мертвих. Так само, як і цьому білому яйцю не під силу стати червоним. І тільки він це вимовив, як яйце змінило свій колір. За однією з версій, здивований імператор навіть вигукнув: «Воістину воскрес!», зародивши цим традицію пасхального звернення християн один до одного (зрозуміло, це сталося мимоволі, адже Тіберій вірив у Юпітера, Нептуна та інших римських богів).

Але не лише християни наділяли яйце додатковими сенсами. Людина завжди бачила в ньому щось більше. Ось, наприклад, Брахма, бог-творець в індуїзмі, був народжений із золотого яйця, із залишків якого потім проріс Всесвіт.

У давньоєгипетській Книзі мертвих теж є згадка про Сяюче яйце: його знесла небесна гуска, і саме з нього потім з'явився бог Сонця Ра.

А у стародавньому Китаї вважалося, що колись повсюдно панував хаос, і був він ув'язнений у величезному яйці. Усередині яйця сам собою народився першопращур Пань-гу, який своєю сокирою прямо всередині яйця розбив шкаралупу і відокремив Інь (землю) від Янь (неба). У буддизмі шкаралупа яйця теж фігурувала і утотожнювалася зі «шкаралупою невігластва» — звільнитися від неї означало народитися вдруге, досягти просвітлення.

Отже, поза всяким сумнівом, важливість великоднього яйця є очевидною для всіх. І саме сьогодні на цій важливісті хотілося наголошувати…

До речі, у колекції нашого музею зібрано чимало фарфорових яєць різної складності виконання ручної роботи. Але найпривабливішою мені здалася ця дивовижна композиція.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.