Не можу сказати, що експозиція нашого музею суворо регламентована тематично. Фрагменти колекції лише умовно поєднуються за країнами-виробниками унікальних фарфорових творів або за, так би мовити, співзвучними видами мистецтва. Наприклад, у шафі, представленій сьогодні вашій увазі, сусідствують вироби відомих іспанських, німецьких та австрійських мануфактур. І поруч із роботами, створеними за мотивами картин Модільяні, тут можна побачити композиції, присвячені творчості музичних геніїв.

Таких, як Моцарт та Бетховен. У колишніх постах, описуючи болісно складний шлях кожного з цих великих композиторів до світового визнання, я розповідав про те, наскільки непросто їм довелося в дитинстві осягати ази своєї майбутньої величі. І у зв'язку з цим мені згадалася історія, почасти із цим пов'язана.

Одного разу знаменитий італійський композитор Джоаккіно Россіні оглядав музейну колекцію знарядь тортур всіх часів та народів, зібрану одним із відомих аристократів. Наприкінці огляду він поцікавився:

— А чому ж тут не представлено фортепіано?

Коли композитору сказали, що музичних інструментів у колекції немає, він легко іронічно помітив:

— Значить, господаря колекції в дитинстві не вчили музики!

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.