Раннього травневого ранку, сидячи під квітучою сакурою в колі своїх учнів, вчитель поставив їм досить-таки непросте запитання:

— Скажіть, як кожен із вас розуміє співчуття?

— Я це розумію, як допомога старим та дітям, — сказав відмінник Шин.

— А я думаю, що це здатність самому відчути всю гостроту чужих переживань, — швидко додав Вей-Мінь.

— Для мене ж, — серйозний голос Гуана змусив усіх обернутися до нього, — це вміння промовчати, розуміючи, що твої слова можуть надовго поранити чиюсь душу.

— Що ж, в принципі, все правильно, — вчитель обвів теплим поглядом тихих учнів. — Це справді, насамперед, здатність відчувати чужий біль, як свій власний. Але запам'ятайте: найбільше співчуття полягає в умінні не відвернутися, а вислухати чужу скорботу, знаючи, що людина навіть не підозрює, наскільки це важко. Таке уміння здатні мати лише дуже сильні люди.

Як багатьом із нас сьогодні не дістає вміння співчувати чужому горю…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.