Історія, яку мені сьогодні хочеться переповісти вам, друзі мої, упевнений, нічим здивувати вас не зможе. Втім, я й не збирався нікого і нічим дивувати. Тим більше, що ситуація, про яку йтиметься, доволі знайома кожному з нас. І кожного з нас змусить лише замислитися над тим, як часом варто прислухатися до самих себе. Адже у кожному з нас присутній дар добра і співчуття до оточуючих. Але ми чомусь не звертаємо на це уваги. Або робимо вигляд, що нас це не стосується. У нас, мовляв, і своїх проблем вистачає. Так от, якби так думали усі, війну клятому ворогу ми б уже давно програли… І це, на жаль, не перебільшення.

Декілька молодих менеджерів відомої американської компанії, які протягом тижня навчалися на курсах підвищення кваліфікації у Сан-Франциско, бігли довжелезними залами міжнародного аеропорту. Це було ввечері у п’ятницю, усі хотіли встигнути на вихідні потрапити додому.

Чоловіки спізнювалися. Рейс літака відкладали вже кілька разів.

Вони бігли, міцно стискаючи в руках паспорти, квитки та ручки валіз. Коли раптом двоє з них одночасно і ненавмисне зачепили кошик з яблуками, що стояв на пересувному торговому лотку. Яблука розсипалися по підлозі.

Не зупинившись і навіть не озирнувшись, чоловіки помчали далі. Їм поталанило — на літак вони встигли. Всі, крім одного.

Один з менеджерів затримався. Йому стало неприємно через прикрість, яка спіткала господиню лотка. Він спочатку розгублено зупинився серед отих розсипаних по всій підлозі яблук. Потім гукнув товаришам, щоб не чекали на нього, і зателефонував дружині, що прилетить наступним рейсом.

Справа була в тому, що чоловік збагнув: продавчиня, молода дівчина, була сліпою. Він завмер на місці, ніби приголомшений. Побачив, як сльози котилися по дівочих щоках. Вона раз у раз нахилялася до підлоги, даремно намагаючись позбирати яблука, тоді як багато людей проходили повз неї, не затримуючись і навіть не звертаючи уваги на те, що сталося. І їх можна було зрозуміти — всі ж кудись поспішали.

Молодий менеджер опустився біля дівчини навколішки і почав збирати яблука. Потім допоміг їй розкласти товар на лотку. Ще збираючи яблука, він звернув увагу на те, що багато з них побилися через падіння на кам’яну підлогу. Такі яблука він відклав у кошик. Потім витягнув гаманця і запитав дівчину:

— Ну, як ти? Все нормально?

Вона лише посміхнулася у відповідь. Тоді чоловік простягнув їй купюру вартістю 100 доларів.

— Візьми, будь ласка. Я хочу відшкодувати збитки, яких ми тобі завдали. Сподіваюсь, ми не дуже зіпсували тобі дня.

Чоловік уже відходив, коли дівчина раптом його зупинила:

— Містер!..

Він обернувся і поглянув, не дуже розуміючи, навіщо вона його покликала.

Тоді вона запитала:

— Ісусе, це справді Ти?

Чоловік кілька разів зупинявся, поки дістався до зали очікування. Питання сліпої дівчини не залишало його, ніби обпікаючи стривожене серце: «Ісусе, це справді Ти?..»

Усім сьогоднішним іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.