- 18:35 Примхливий баклажан: коли висаджувати розсаду в ґрунт і як її до цього підготувати
- 18:17 Частина зброї, яку мають відправити в Україну, знаходиться в Польщі
- 18:15 Губна помада в холодильнику та улюблені парфуми у шафі: корисні лайфхаки для красунь
- 17:43 З іронією про болючу тему: KOLA присвятила батькові свою нову пісню
- 17:30 Українці з простроченими документами не будуть позбавлені статусу біженців, — влада Німеччини
- 17:03 Чи нарахують субсидію, якщо частина сім'ї перебуває за кордоном: у Пенсійному фонді розповіли про нюанс
- 16:45 Антитютюнові активісти заплуталися у власній бухгалтерії та не хочуть звітувати за отримані гранти
- 16:42 Рада поновила правила нарахування страхового стажу пенсіонерів: що змінилося
- 16:21 Терпець урвався: після атаки на Ізраїль ЄС вводить нові санкції проти Ірану
- 16:04 Поплатилася за голу вечірку: скандальну Анастасію Івлєєву оштрафували в рф
- 15:38 Біженці та ТЦК: у Міноборони зробили важливу заяву
- 15:15 І краплю соку в глазур: «бабусина» паска від Валентини Кущ
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 1970
Скульптор: Сальвадор Furió
Розмір: 36×12 cm
Із експозиції «Shvets Museum»
В одному гірському австрійському селищі жила людина. Він з дитинства не міг рухатися, і тому єдине, що було йому під силу, — це лежати на ліжку біля вікна, з якого відкривався вид на покриті снігом вершини. Так він пролежав близько тридцяти років. Мабуть, так само й закінчилося б його життя, якби одного разу в його будинку не з'явився старий чернець, що проходив повз.
- Дай мені води, — попросив чернець.
— Я не можу допомогти тобі, бо за все своє життя не зробив ще жодного кроку без будь-якої допомоги, — сказав хворий і заплакав.
— А чи давно ти намагався зробити цей крок? — спитав незвичайний гість.
- Дуже давно, — відповів хворий. — Вже навіть не пам'ятаю, скільки років тому.
- Добре. Ось тобі чарівна тростина, обпрись на неї і сходи за водою, — сказав старець і подав хворому дерев'яний ціпок.
Хворий обережно підвівся на ліжку, як уві сні, вхопився обома руками за тростину — і… встав! Він знову заплакав, тільки тепер від щастя.
— Як мені тебе віддячити? — вигукнув несподіваний чоловік. — І що це, скажи, за казковий тростину, якою тобі вдалося мене зцілити?
— Ця тростина — звичайний черешок від лопати, що стояв біля входу до твоєї хати, — відповів старець. — У ньому немає нічого казкового. Ти зміг підвестися, бо повірив у силу чарівництва і на мить забув про свою слабкість. Наступного разу, зіткнувшись із новим життєвим випробуванням, не бездій, чекаючи допомоги від інших, а подивися уважніше навколо. Знай, що поруч завжди знайдеться «чарівна тростина», залишена Богом спеціально для тебе.
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.