В одному гірському австрійському селищі жила людина. Він з дитинства не міг рухатися, і тому єдине, що було йому під силу, — це лежати на ліжку біля вікна, з якого відкривався вид на покриті снігом вершини. Так він пролежав близько тридцяти років. Мабуть, так само й закінчилося б його життя, якби одного разу в його будинку не з'явився старий чернець, що проходив повз.

- Дай мені води, — попросив чернець.

— Я не можу допомогти тобі, бо за все своє життя не зробив ще жодного кроку без будь-якої допомоги, — сказав хворий і заплакав.

— А чи давно ти намагався зробити цей крок? — спитав незвичайний гість.

- Дуже давно, — відповів хворий. — Вже навіть не пам'ятаю, скільки років тому.

- Добре. Ось тобі чарівна тростина, обпрись на неї і сходи за водою, — сказав старець і подав хворому дерев'яний ціпок.

Хворий обережно підвівся на ліжку, як уві сні, вхопився обома руками за тростину — і… встав! Він знову заплакав, тільки тепер від щастя.

— Як мені тебе віддячити? — вигукнув несподіваний чоловік. — І що це, скажи, за казковий тростину, якою тобі вдалося мене зцілити?

— Ця тростина — звичайний черешок від лопати, що стояв біля входу до твоєї хати, — відповів старець. — У ньому немає нічого казкового. Ти зміг підвестися, бо повірив у силу чарівництва і на мить забув про свою слабкість. Наступного разу, зіткнувшись із новим життєвим випробуванням, не бездій, чекаючи допомоги від інших, а подивися уважніше навколо. Знай, що поруч завжди знайдеться «чарівна тростина», залишена Богом спеціально для тебе.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.