Якось юні послушники шаоліньського монастиря прийшли до старця з питанням, яке давно вже не давало їм спокою: чому погані нахили легко опановують людиною, а добрі — даються насилу і, до того ж, приживаються потім ненадовго?

- А як ви вважаєте, що буде, якщо здорове насіння залишити на сонці, а хворе закопати в землю? — запитанням на запитання відповів їм старець.

- Добре насіння, залишене без ґрунту, напевно загине, — припустили послушники. — Погане ж, очевидно, проросте, дасть хворобливий паросток, а вже після цього і поганий плід.

- Так само, зауважте, часто роблять і люди: замість того, щоб потай творити добрі справи і глибоко в душі роститити добрі пориви, багато хто намагається виставляти їх напоказ, не розуміючи, що цим губить їх. Свої ж недоліки та гріхи, остерігаючись, як би їх не побачили інші, люди ховають глибоко в душі. Там вони ростуть і нерідко гублять людину, вражаючи її в саме серце.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.