Переживаючи втрату найближчої людини, яка загинула на війні, одна жінка прийшла за порадою до старого мудреця.

— Як вгамувати мені цей пекучий біль? - запитала вона його. — Адже життя з нею здається просто нестерпним.

Мудрець не став довго і наполегливо заспокоювати вбиту горем гостю. Він просто запропонував їй насипати жменю солі у склянку води та спробувати випити її. Зробивши один ковток, жінка сказала, що це неможливо.

— Добре, — погодився мудрець. — Тоді давай зробимо інакше.

Вони разом спустилися до прекрасного озера, що знаходилося поблизу, з прозорою чистою водою. Взявши таку ж жменю солі і опустивши її у воду, мудрець набрав повну склянку і дав її жінці:

— А спробуй тепер.

Вода була напрочуд смачною. Зробивши кілька ковтків, жінка запитливо подивилася на мудреця.

— Тут все, як у твоїй ситуації, — сказав той. — У момент лиха горе здається настільки нестерпним, що людині навіть важко уявити, як із цим можна жити далі. Але, озирнувшись навколо і побачивши, скільки горя війна принесла не тільки тобі, а також усвідомивши, що на твоїх плечах залишається турбота про інших твоїх близьких людей, що залишилися в живих, ти починаєш відчувати, як цей біль розчиняється в житті. Ти починаєш розуміти, скільки всього необхідного та доброго ти здатний зробити для інших. На згадку про загиблого. З вірою у завтрашній день…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.