- Зневіра є найтяжчим гріхом, — любив говорити раббі Нахман. — А ось щастя завжди йде за тим, хто не втрачає надії.

У якості приклад раббі часто наводив історію про бідного землекопа з невеликого містечка під Єрусалимом. Той ледве зводив кінці з кінцями, заробляючи на життя важкою працею. Але при цьому ніколи не сумував. Одного разу він знайшов у землі діамант і зрадів, що нарешті прийшов кінець його мукам. Він поніс алмаз ювеліру, той оцінив його дуже високо, але сказав, що він не має коштів викупити його і що тільки в Лондоні зможуть заплатити справжню суму за дорогоцінний камінь.

У землекопа не було грошей на таку подорож, але він не впадав у відчай. Швидко продавши своє жалюгідне майно, купив дорожню сумку та пристойний одяг і вирушив у порт, щоб сісти на корабель. Щоправда, тут з'ясувалося, що за квиток на пароплав теж треба заплатити, а у кишені не залишалося жодної монети. Вирішивши сильно не засмучуватися, землекоп показав капітанові діамант і сказав, що розрахується з ним, коли приїде до Лондона.

Капітан прийняв його за багатія, дав йому найкращу каюту з видом на море і наказав подавати найдорожчому пасажирові найкращі страви. З ранку до вечора той сидів у своїй каюті, їв смачну їжу та милувався алмазом, від чого у нього здіймався настрій. Якось він так міцно задрімав, що навіть не почув, як у каюту увійшов прибиральник, зняв скатертину і витрусив крихти разом із алмазом. В море!.. Коли землекоп прокинувся, він зрозумів, що опинився в пастці — без грошей і алмазу прямує до Лондона. Адже йому навіть нічим заплатити за проїзд.

Але він, як і раніше, поводився так, ніби нічого не сталося, — здавався веселим і безжурним. Капітан, що ні про що не здогадувався, одного разу запропонував йому:
- Я збираюся купити в одному з портів пшеницю, потім продати її в Лондоні та отримати більший прибуток. Але оскільки я хотів би уникнути податків, зроби мені ласку — дозволь купити цей вантаж на твоє ім'я. Я тобі добре заплачу за це.

Нещасний землекоп погодився. І капітан зробив усе, як сказав. Але за день до прибуття корабля до Лондона капітан раптово помер. А всі гроші, отримані від продажу пшениці, благополучно були вручені землекопу.
- Ну, що, тепер ви розумієте, — щоразу завершував свою розповідь рабі Нахман, — як у житті важливо ніколи не втрачати присутності духу?

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.