- 22:27 Як обрати глечик для компоту: деякі моменти вас здивують
- 22:01 Дуже бюджетний делікатес: готується просто — з'їдається швидко
- 21:30 «Не можу дочекатися, щоб стати мамою»: супермодель вразила зізнанням
- 21:23 Депутати-«слуги» з Київради оформлюють відрядження до туристичних міст Європи за бюджетні гроші, — Інформатор
- 21:01 Неприємний запах у холодильнику: несподівана причина
- 20:56 Київ вибився в лідери з мобілізації, і вона буде посилюватись, — очільник військової адміністрації Києва Тимур Ткаченко
- 20:45 «Раритетні статуетки Владислава Щербини, натхненні оперою „Запорожець за Дунаєм“, вражають колоритом», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
- 20:33 Одним із перших став на шляху загарбників: на Харківщині загинув воїн із Рівненщини
- 20:08 «Свого часу ми „навчили“ орків кращим технологіям… Зараз маємо визнати: щоб вижити, нам треба наздоганяти», — Єгор Фірсов
- 20:07 Хачапурі по-мегрельськи: чудовий варіант для родинної вечері
- 19:41 Російські мотозагони «смертників» виснажують українську армію, — ЗМІ
- 19:37 Боржникам по комуналці, які виїхали за кордон, загрожує арешт рахунків, — «Київтеплоенерго»
Мануфактура: Lladro
Час випуску: 1974
Скульптор: Salvador Furió
Висота: 69 cm
Із експозиції «Shvets Museum»
Якось у Франції мені довелося почути історію, яку вже не забував ніколи. Ні, не тому, що вона була якоюсь такою вже й справді неймовірною. А тому, що моє особисте ставлення до людей, які прирекли мене на жорстокі життєві випробування, завжди було таким самим, як у героя цієї історії. І щодня, подумки дякуючи всім, хто навчив мене досягати поставленої мети, я обов'язково згадую своїх кривдників. І тих, хто живий, і тих, кого вже давно немає.
Маленький хлопчик рано осиротів. Його дав притулок далекий родич, який виявився жорстокою людиною. Після однієї зі сварок, яка закінчилася черговими побоями, хлопчик не витримав і втік. Він багато мандрував. Часом доводилося жити на милостиню, часом навіть красти і спати, де доведеться.
Якось заснув він на сходах старої школи, що знаходилася на околиці Парижа. Ця школа була відома своїм засновником. У ній, крім загальноосвітніх предметів, викладали ще й військові мистецтва, а про майстерність фундатора школи ходили легенди. Він і дав притулок бездомній дитині. Хлопчик з вдячністю почав виконувати всю чорну роботу, а старий учитель, бачачи таку старанність, навчав його своєму мистецтву.
Минали роки. Юнак став чудовим фехтувальником. Тепер уже про його майстерність говорили всі довкола. Старий учитель, відчуваючи близьку смерть, передав свою школу у спадок талановитому сироті.
І ось під час однієї з поїздок тепер уже зі своїми учнями новий настоятель школи, який переживає період слави після серії перемог на великих фехтувальних турнірах, проїжджав повз містечко, в якому провів своє важке дитинство. На ганку одного з будинків він побачив сивого старого.
— Це та людина, від якої я колись після чергових жорстоких побоїв втік, — сказав він своїм учням.
Ті, розлютившись, уже схопилися за шпаги, збираючись помститися за свого вчителя, але він зупинив їх.
— Стривайте! - сказав він. — Це людина, якій я завдячую всім, що маю зараз. Якби не він, ким би і де б я зараз був?!
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.
