Ця історія сталася понад сто років тому під час Першої Світової війни. Після важкого бою один із солдатів звернувся до командира з болем у голосі. Було видно, що кожне слово дається йому з великими труднощами:
- Сер, мій друг не повернувся з лінії фронту. Дуже прошу вас дозволити мені витягти його звідти.
- Забороняю, — різко відповів офіцер. — Я не ризикуватиму твоїм життям заради того, кого вже, швидше за все, немає в живих.

Не підкорившись забороні, солдат таки пробрався на передову, і через якийсь час, будучи сам важко пораненим, притяг на собі труп свого друга.

Офіцер був у нестямі від люті:
- Я ж казав тобі, що його немає в живих! А тепер я втратив ще й тебе… Ну, скажи, хіба був сенс у тому, щоби ризикувати життям заради мертвого тіла?

Перемагаючи страшний біль, солдат відповів:
- Так, сер, був. Коли я добрався до свого друга, він був ще живий. Побачивши мене, він
посміхнувся і тихо прошепотів: «А я ж знав, що ти за мною прийдеш …»

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.