Один єврей прийшов до відомого проповідника Дов Беру з Межерича і став скаржитися, що йому дошкуляють непристойні думки та фантазії, що заважають думати про добрі та святі речі.

Той сказав:
- Тобі треба їхати до рабі Зєєва з Житомира.

Раббі Зеєв тримав корчму недалеко від міста, в одному із селищ. Коли єврей дістався туди, була вже ніч. Даремно пізній гість стукав у зачинені двері. Ніхто йому так і не відкрив. От і довелося йому простояти під дверима до ранку.

Вранці корчму відкрили. Єврей зайшов туди і, дотримуючися поради проповідника, попросив притулку на кілька днів.

Весь цей час господар, раббі Зєєв, нічого не говорив, ні про що не питав. Ані мудрих порад, ані суворих настанов. Єврей весь час думав, навіщо його послали сюди. І, не знайшовши відповіді, він вирішив поїхати
додому.

Обернувшися вже на порозі, він сказав господареві:
- Проповідник послав мене до вас, а навіщо — я так і не здогадався.

Раббі Зєєв із Житомира відповів:
- Я скажу тобі, навіщо. Щоб ти зрозумів, що коли людина є справжнім господарем у своїй оселі, то непрохані гості до неї не увійдуть.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.