⁃ Я такий нещасний… Напевно, я — погана людина, — поскаржився якось учень своєму наставнику.
⁃ Ти — не погана людина, але тобі треба змінитись, — відповів той.
⁃ Як же так? Якщо я — непоганий, то навіщо мені змінюватись?
⁃ Давай краще я тобі покажу, — сказав вчитель.

Він дав учневі сопілку і запропонував зіграти будь-яку мелодію. Учень грати на сопілці не вмів, але підніс інструмент до губ і почав старанно в нього дмухати, поперемінно закриваючи отвори. Щоправда, нічого, крім якихось свистячих і хриплячих звуків, з сопілки не виходило.

⁃ Бачиш, що виходить, — сказав учитель. — А якщо ти вивчишся на сопілці грати, музика стане зовсім іншою. Здавалося б, що зміниться? Адже гратимеш той самий ти, і сопілка буде тією ж, і руки, і повітря будуть такими ж. Однак… Це буде зовсім інша музика. Це вже буде музика, здатна заспокоювати, лікувати і навіть підносити душу. Тобто, у тобі є все, що необхідно. Воно може здаватися недосконалим, але лише тому, що ти ще не навчився витягувати з цього всього гармонію. Коли ж ти навчишся гармонійно керувати своїми думками та волею, тоді в руках твоєї душі ці інструменти стануть слухняними. Тоді ти зрозумієш, що сьогоднішні недоліки — не що інше, як твої найяскравіші чесноти, якими ти поки що просто ще не навчився користуватися…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.