«Ми проучім ето студєнчєскоє кодло, котороє осквєрняєт россійскую армію»: рашисти на Луганщині викрали з дому студента-медика

Уже другий тиждень рідні та близькі розшукують 18-річного студента Старобільського медичного фахового коледжу Андрія Черного, якого за місцем проживання викрали представники так званої «лнр». Його начебто звинувачують в тому, що критикував російську армію та підтримував Україну. Згорьовані батьки із надією знайти сина оббивають пороги терористів, втім досі їм місцезнаходження хлопця не повідомляють. То ж розголос та заклик до небайдужих допомогти — єдине, що у них залишається.

«Після повномасштабного вторгнення брат та батьки залишились в селі Верхня Покровка Старобільсього району, яке досі знаходиться під окупацією, — розповіла „ФАКТАМ“ сестра зниклого Лідія Крестьянова. - Вони не виїхали, тому що не хотіли лишати будинок, господарство, за яким потрібно було доглядати. Андрій навчався на четвертому курсі медичного коледжу на медбрата, йому подобалась ця спеціальність, і він вже чекав, коли зможе допомагати людям. Влітку у студентських гуртожитках жили окупанти, але перед 1 вересня керівництво закладу їх виселило. Перші кілька тижнів брат їздив ще на пари у Старобільськ. Після того стало відомо, що коледж перевели у Чернівці, тому брат подав заявку на сайті, щоб продовжити навчання. Спочатку йшлося про дистанційні пари, а на початку жовтня повідомили, що до січня занять не буде. Тому Андрій знаходився вдома».

За словами співрозмовниці, вдень 11 жовтня за місцем проживання родини приїхали двоє озброєних у формі та з автоматами, представники так званої «лнр».

«Нічого не пояснюючи, відразу пішли до кімнати Андрія, який на той момент перебував вдома, — розповідає Лідія. — Після того заявили батькам, що забирають хлопця. Тато допитувався, що сталось і яка причина, а йому у відповідь з агресією: „Ми проучім ето студєнчєское кодло, котороє осквєрняєт россійскую армію!“ Забрали телефон, ноутбук і вивели брата з будинку, зазначивши, що це лише початок. На спроби батьків дізнатися, куди його забирають, окупанти відповіли: „В Старобєльскій горотдєл!“ Я думаю, що до цієї ситуації причетний інший одногрупник Андрія, якого звати Давид. Його викрали трохи раніше, скоріш за все, на нього натиснули і він почав зливати інформацію про позицію кожного, хто вчився у коледжі. Я впевнена, що мій брат не займався партизанщиною, просто молодий, кров гаряча, от і не стримав свій негатив у сторону російською армії, коли розмовляв із друзями».

Наступного дня після викрадення сина батьки Андрія Черного поїхали у Старобільськ, але їх навіть не пустили у приміщення, прокоментувавши: «Такого нє прівозілі! Єдьте домой і ждітє! Такіх, как ви, каждий день пріходіт по пять-десять чєловєк!»

Читайте також: «Мені натягнули на очі смердючу шапку, заломили руки і потягли»: директор Херсонського театру про перебування у полоні рашистів

«Тато із мамою намагалися додзвонитися в приймальню голови так званої „лнр“, до уповноваженого з прав людини, крім того, зверталися до комендатури та прокуратури на місці, але все марно. Телефони не відповідають, ніхто не може дати інформацію, де він знаходиться… Батьки зробили пропуск і днями поїхали в Луганськ, там „слідчі лнр“ перевірили в базах, після чого порадили шукати Андрія у Старобільську. Тож досі доля брата невідома, а зв’язатись із батьками вкрай складно, бо там інший оператор, який погано працює. Так як я знаходжуся на підконтрольній Україні території, ми зі старшим братом подали заяву до нашої поліції та СБУ, дані передано на „гарячу лінію“ міністерки Ірини Верещук, до Товариства Червоного Хреста».

Допомагає у пошуках зниклого студента й інша його родичка — Наталія (з міркувань безпеки не називаємо прізвище). Вона підозрює, що все сталося через учбовий заклад і вчителів- колаборантів.

«Коли забирали Андрія, то наголос був саме на тому, що треба розібратися зі студентами (зі слів батьків). Андрій — патріотичний хлопець, є одногрупники-однодумці. Проблема в тому, що вони доволі легковажні й не розуміють всієї небезпеки під окупацією. Там зараз кожен може здати свого знайомого за копійки. Андрій трохи не від світу цього, все, що думає, те й говорить, не зі зла. Довіряє людям, не вміє обманювати, є проблема з нервовою системою, тремор рук при хвилюванні. Міг просто наївно не ховати своїх патріотичних поглядів. Перед тим він жалівся батькам, що забрали його одногрупника, просто прийшли додому й повезли невідомо куди. А потім прийшли за Андрієм… У нашій родині є військові, тому ми хвилюємося за те, що з дитини орки можуть все вибити, можуть знущатися, та що завгодно. Маємо справу з нелюдами…»

Про те, як на півдні країни багато українських активістів зникло після допитів рашистів, «ФАКТАМ» розповів журналіст та блогер, один з авторів «Реєстру мелітопольських колаборантів» Віталій Горбенко.

Читайте також: «Ми майже кожного дня узнаємо, що хтось погодився співпрацювати з окупантами» — мешканка Херсону

2111

Читайте нас у Facebook