«Вони дійсно готові померти за свою країну, за своїх дітей і родини… за всіх нас», — шведський журналіст про дух українських воїнів
Серед шведських експертів стало дещо національним спортом передбачати, коли і як росія програє війну в Україні. Коли війна перетворюється на м'ясорубку, виграє той, у кого більше м'яса. Якщо доля війни зміниться, це питання кількох днів — або, у кращому випадку, кількох тижнів — якщо результат буде таким, на який більшість із нас сподівається, пише шведський журналіст Магнус Фалькехед у колонці для видання expressen.se.
«Першого разу, коли я був у Бахмуті влітку, я зміг поїсти фалафель у єдиному відкритому обідньому закладі міста. Звісно, тут і там чулися якісь удари, але в основному від артилерії, що відходила. Це не завадило нам поспілкуватися з солдатами. Я досі на зв’язку з кількома солдатами, яких ми там зустріли. Один із тих, з ким ми були в полі, лежить у празькій лікарні, але живий. Ще один молодий хлопець, який з гордістю показав нам американського робота Stinger у полі між Бахмутом і Соледаром, був поранений через пару днів. Я міг би продовжити список зіткнень із виснаженими, пораненими та мертвими солдатами, з якими ми стикалися під час наших подорожей, або постів, які стали воронками від ракет. Спільним знаменником є те, що ніхто, насправді ніхто з них не хоче складати зброю. Цей особливий бойовий дух важко описати, адже після багатьох фільмів і книг майже кожне слово звучить як кліше. Але вони дійсно готові померти за свою країну, за своїх дітей і родини… за всіх нас. Проблема в тому, що саме цим вони займаються сьогодні. Вони вмирають. Один за одним. Бахмут все більше нагадує сам образ знищення».
Це відбувається в той час, пише журналіст, коли ми на Заході почали звикати до наративу, де розумні українці косять росіян-орків високотехнологічною зброєю, як героїв у відеогрі.
«Кінець буде державним переворотом у Кремлі і миром у наш час. Гра закінчена. Тож давайте подивимось на реальність з іншої точки зору. Наприклад, ту, яку описує солдат Тарас Березовець, цитує французька Le Monde. Березовець розповідає, як росіяни навколо соляних копалень у Соледарі, неподалік від Бахмута, змінили тактику. Вони посилають передові групи з восьми солдатів, озброєних потужними термобаричними ракетними установками (Шмель) проти крайніх окопів. Першу групу застрелюють, але друга група з восьми солдатів бере зброю, відносить її та додаткову зброю трохи далі… і її застрелюють. Але після чотирьох таких хвиль росіяни можуть перетворити пост на термобаричний вогненний шар, а більш досвідчені війська можуть наступати після того, як м’ясорубка перемеле. Стратегія досить несприйнятлива для артилерії, на яку досі покладалися українці. І росія може дозволити собі пожертвувати тридцятьма з гаком звільненими сибірськими в’язнями, щоб зайняти позицію. Немає жодного протистояння війні і вдома. Навіть серед вигнаних росіян, які втекли з м’ясорубки».
Навпаки, додає Фалькехед, все більше даних свідчить про те, що росія зараз руйнує свої попередні регіональні рекорди потенційного гарматного м’яса з метою швидкого досягнення критичного рівня у півмільйона додаткових військ.
«Можливо, навіть усі мільйони солдатів, які остаточно штовхають українців. Ви пам’ятаєте ту жахливу цифру в пару сотень тисяч російських солдатів, що скупчилися навколо України рік тому? Зараз ми говоримо про повну війну, де розмір має значення. Ведмідь проти українців. Тим часом у таких країнах, як Німеччина, ведуться дискусії, чи не є це премією, наприклад, відправити в Україну важкі танки? До появи нових систем озброєння Україна, можливо, втратила перевагу у війні. Це не видавання бажаного за дійсне. Це чиста математика».
Нагадаємо, Греція та Німеччина обговорили передачу Україні БМП Marder.
539Читайте нас у Facebook
