Під час довгих переїздів з Токіо до Кіото, з Кіото до Хіросіми та з Хіросіми кудись далі країною старий і мудрий перекладач, який супроводжував мене в поїздці Японією, розповідав дивовижні історії. Багато з них, незважаючи на те, що стосувалися вони зовсім іншого, часом абсолютно незрозумілого для мене життя, виявлялися настільки глибокими і повчальними, що навіть через багато років я готовий відтворити їх майже дослівно. Ось одна із таких історій.

Сімадзу з дитинства мріяв стати самураєм. Він народився через кілька місяців після того, як його батько, відомий у провінції самурай, загинув у бою, про який багато років потім ходили легенди. Мама теж неодноразово розповідала хлопчикові про подвиги його батька. І при цьому часто згадувала про дивовижний батьковий меч, який багато разів допомагав хороброму самураю виходити переможцем з найвідчайдушніших сутичок. Щоправда, ніхто не знав, куди цей знаменитий меч зник після загибелі воїна.

Закінчивши школу самураїв і опинившись на порозі самостійного життя, Сімадзу вирішив будь за що розшукати батьковий меч. І тоді, покинувши, батьківську хату, що стояла на березі морської затоки, юнак вирушив на пошуки своєї заповітної мети. Він перетнув майже всю Японію. Побував у різних містах, відвідав десятки розкиданих у Японському морі островів. Але жоден із старих, які колись знали його батька і навіть брали участь з ним у битвах, не знав, куди ж міг подітися легендарний меч самурая.

І ось одного разу Сімадзу вдалося відвідати зустріч старих воїнів, які вже давно відійшли від справ і часто проводили час, гріючись на теплому сонечку в глибині імператорського саду в місті Кіото. Попросивши дозволу розповісти їм свою сумну історію, юнак докладно розповів присутнім, наскільки довгий (і безуспішний) шлях йому довелося пройти в пошуках батькового меча і скільки непростих випробувань довелося пережити на цьому шляху.

Вислухавши розповідь, майже всі старі самураї лише з жалем похитали головами. І лише один із них уточнив:
- А ти точно син знаменитого самурая? Якщо так, опиши, як виглядає ваш будинок і що знаходиться у підвалі, увійти в який можна лише з тильного боку будинку.

Довго і докладно описував юнак кожну деталь, яка цікавила дивного незнайомця. Нарешті, той, упевнившись у всьому, сказав:
- Як відомо, самураям дозволено було мати два мечі. Так ось, перед битвою, яка стала для твого великого батька останньою, він розповів мені про те, що свій знаменитий меч він вирішив замурувати в стіну підвалу, а в бою думав обійтися запасною зброєю… Тепер ти знаєш усе.
- То невже для того, щоб дізнатися про те, що меч усі ці роки перебував у нашому ж будинку, мені потрібно було витратити кілька років і об'їхати майже всю країну, перенісши стільки випробувань? — мимоволі вигукнув юнак.
- А як по-іншому ти зміг би дізнатися правду? — запитав його старий самурай …

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.