Якось привів учитель одного зі своїх найкращих учнів до входу у відкритий лабіринт, стіни якого були викладені з тесаного каменю, і запропонував пройти це просте, на перший погляд, випробування. Щоправда, простим воно здавалося учневі лише перші кілька годин. Потім ставало все складніше та складніше. В який би бік він не йшов, щоразу в результаті впирався в глухий глухий кут.

Нарешті, вибившись з останніх сил, юнак приліг у тому самому безвиході прямо на всипану дрібним камінням землю і заснув. Прокинувся він, відчувши, як хтось його настирливо будить. То був учитель. Запропонувавши учневі йти за собою, він вивів його з лабіринту і, піднявшись на сусідню гору, сказав:

- А тепер спробуй уважно розглянути і запам'ятати всі закутки лабіринту, що відкрився перед тобою — і спробуй пройти його знову.

Цього разу рішення завдання особливих труднощів для розумного хлопця не складало. Минуло не більше півгодини, як він, швидко обійшовши лабіринт, повернувся до вчителя, який чекав на тій же горі.

- А тепер запам'ятай одне з найважливіших правил, — сказав учитель. — У реальному житті все відбувається практично так само. Чим вище ти піднімаєшся над проблемою, що не дає тобі спокою, тим зручніше, розглянувши її з усіх боків, знайти вихід із ситуації. Дотримуйся цього правила завжди…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.