ПОИСК
Інтерв'ю

«Росіяни ненавидять вказаного їм ворога, але ще більше — один одного», — Роман Безсмертний

12:20 7 лютого 2023
Роман Безсмертний

На превеликий жаль, Україні дуже не пощастило з одним сусідом. Підлий, підступний, людожерський кремлівський режим постійно вказував, як нам жити, годував п’яту колонну, втручався у внутрішні процеси, хитаючи наш човен, а потім взагалі напав. Сьогодні наша історична місія полягає не лише в тому, щоб дати відсіч загарбникам, повернути свої території, захистити Європу від загрози початку третьої світової війни, а й разом з Заходом зробити так, щоб росіяни назавжди забули навіть думати про вторгнення на чужу землю і наступним поколінням це заповідали.

Про процес появи країни-агресора «ФАКТИ» поговорили з досвідченим політиком і дипломатом, аналітиком дуже високого рівня Романом Безсмертним, який за фахом є вчителем історії.

— Романе Петровичу, ви особисто бачили загарбників під час тимчасової окупації рідного села. На вашу думку, звідки коріння їхнього звірства, ненависті до нас, імперської експансії, зверхності, винятковості, величі, амбіцій — «я мешканець великої країни, у нас особливий шлях»? Здається, що ці нелюдські риси накопичувалися сторіччями. Що таке сьогодні взагалі російський народ, який здатний лише красти та вбивати сусідів?

— Це дуже складне і багатоповерхове питання. Давайте спочатку відповім, в чому природа жорстокості, потім покажу її через те, що іменується російським народом.

Жорстокість має два пояснення — фізіологічне та суспільне. Як вона формується на фізіологічному рівні? Усім відомо, що людина на 90% складається з води, яка несе в собі пам’ять. Люди давно знають: якщо на воду діяти різними звуками, вона змінює структуру.

Колись науковці Делі й Пенсильванії провели експеримент. Вони брали воду й вмикали музику — від напружених драматичних творів Вагнера до ліричних мелодій Чайковського. Результат був наступним: що гучніше й грубіше музика, то жорсткіша кристалічна решітка утворювалася. Власне, по цьому було зроблено висновок, що звуки та інформація змінюють структуру води, а далі відповідно міняється фізіологія людини, перш за все її поведінка. Тому невипадково зараз так багато говорять про зомбоящик, про політику одурманювання через ЗМІ й т.д.

РЕКЛАМА

Свого часу мені пояснював ці речі академік Костянтин Меркурійович Ситник (батько журналіста Миколи Вересня), який був директором Інституту ботаніки. Що поява певних поведінкових рис задається в тому числі на фізіологічному рівні через фізіологічний зміст людини — воду. Те ж саме, тільки трохи складніше, мені розповідав академік Ігор Рафаїлович Юхновський. Що розмова про мертву й живу воду — це не дурниця. Що вода насправді є і мертвою, і живою, бо це єдина річ, яка одразу існує в трьох вимірах — твердому (лід), газоподібному (пар) і рідкому.

Ці фізіологічні прояви досить добре описані та показані. Над ними багато працювали індуси та американці, російська академія наук теж. Тому це дуже серйозна річ, якою не можна легковажити.

РЕКЛАМА

Діючи на людину таким чином, за 5−10 років можна змінити її поведінку й ставлення до таких понять, як добро, жорстокість, зло. Це фізіологічна річ. Тому ми маємо розуміти: те, що було зроблено з сучасною росією, зроблено цілеспрямовано, в тому числі шляхом впливу на людей через інформаційні, звукові та інші рецептори.

— Ким зроблено?

— Зрозуміло, керівниками цієї країни. Було ж видно, як у певний час змінилися контент, наративи, як було створено образ ворога. Це дуже швидко дало суспільний результат.

РЕКЛАМА

Тепер про соціальну складову. Вона також була оформлена певною ідеологією. Використовуючи оцей фізіологічний стан суспільства, було чітко визначено напрямок руху та способи стосунків з цим об’єктом.

Ми пам’ятаємо, як на рубежі 2007−2008 років з українця вперше сформували приблизно таку ж соціальну фігуру, як американець. Тобто ворог. На той момент українець і американець ще не досягли того рівня, яким були для радянських людей нацисти й фашисти. Але вони вже «змагалися» між собою. Інструменти для досягнення цієї цілі використовували такі ж, як і радянська машина. Тільки тоді були газети «Правда», «Красная звезда», «Труд», а в цьому випадку — телебачення, соціальні мережі, електронні засоби впливу, спеціальні інформаційні операції.

Тобто ми бачимо два інструменти, які змінювали, з одного боку, фізіологічну структуру, з іншого — суспільний настрій.

Читайте також: «Ніхто не проявляв під час війн більшої жорстокості й садизму, ніж росіяни», — генерал Віктор Назаров

— Чому так швидко стала можливою маніпуляція з суспільством сучасної росії?

— Річ у тім, що того, що намагаються називати російським суспільством, не існує. Воно не російське й не суспільство. З точки зору сьогоднішніх українських термінологічних і морально-етичних категорій це орда.

Що таке орда? Це багато людей незрозумілого національно-етнічного походження. Поняття «монголо-татарська орда» почали використовувати у XVII столітті щодо нашестя, яке сталося на території південно-західної Русі. Мegalion tartaria orda у перекладі з латині на сучасну українську означає «багато людей невідомого походження».

Тепер про тих, хто прийшов до нас з війною. Насамперед той, хто приходить, має себе ідентифікувати: «Я такий-то». Тоді зовнішній світ його сприймає як певну особу, посилює цей сигнал і каже: «Ти поляк, ти румун, ти угорець, ти українець». А ця субстанція себе не ідентифікує. Її ідентифікують ззовні, бо це теж можливо.

У радянські часи казали про homo sovieticus. А цю орду називають «русскими». Це прикметник, тобто емоційна оцінка. Як солодкий, гіркий, солоний. Якби це була назва через самоідентифікацію, їх назвали б русичами. Русич, поляк, румун, українець, молдаван — іменники. А прикметник «русский» це зовнішня ідентифікація.

А далі йде визначення — через що. У цьому «через що» перше місце, на жаль, займають жорстокість і грубість.

У літописах часів походів на Рим, Грецію ворогів, які приходили зі Сходу, називали варварами. Якщо ви звернете увагу, у середовищі яких європейських народів зараз проявляються сприяння або позитивна оцінка путіна, це угорці, які прийшли в дунайські низовини з Уралу, та болгари, яких хтось вважає тюркомовними, а хтось належними так само, як угорці, до фіно-угорської групи. Тобто ті, хто приходив і внаслідок асиміляції й прийняття християнства осідав в Європі. Точно так це проявляється в певних генетичних кодах інших народів. Тому завжди треба добре аналізувати усі історичні, фізіологічні й суспільні речі. Бо вони так чи інакше вилазять.

«Війна це така річ. З одного боку, вона дуже чітко розставляє акценти, з іншого - не помічає великих проблем. Світ їх помічає ще менше», - вважає Роман Безсмертний

Читайте також: «Війна для нас закінчиться, коли буде повністю перезавантажений російський режим», — Павло Клімкін

Очевидно й зрозуміло, що це населення завжди живило світ і особливо євразійський континент жорстокістю та ненавистю, що у нього ординський характер, який проявляється насамперед через кочовий спосіб життя. Хто такий кочівник? Це забіяка, це воїн. Бо забрати завжди легше, ніж зробити своїми руками. Навіть серед багатьох європейських народів в багатьох історичних моментах містяться такі речі. Поляк каже: «Я сармат, я воїн». А українець — скіф. Він землероб.

Особливість українського етносу полягає в тому, що він містить дві складові. Правобережна — це в основному землеробська культура, починаючи з Трипілля, а Лівобережна — кочова. Насправді це з давніх-давен свого роду унікальне поєднання щита й меча. Звідси, з одного боку, войовничість, з іншого — здатність до праці, до продукування великих обсягів продукції.

Якщо говорити про історичний розвиток населення на території України, то його сила полягала в тому, що ми асимілювали дуже багато прибульців — від кіммерійців до скіфів, сарматів, слов’ян, гунів, готів та інших. Частина була сформована тут, частина асимільована при приході сюди. Але цей момент ніколи не отримував ніякої оцінки — ні в Європі, ні у світі, ні тим більше в росії.

Читайте також: «Росіяни ще навіть не показали всього, на що реально здатні», — Роман Костенко

Нинішній орді був потрібен певний лідер. Над нею має стояти хтось. Кооператив «Озеро» це є образ кого? Чингісхана, Батия. Страх, яким вони налякали Євразію, залишився у пам’яті. Але ніколи не існувало ніякої держави, яку вони ніби створили, оскільки кочівники не здатні на таке. Жодних ознак цієї держави, про яку пишуть Гійом Рубрук та інші, взагалі не існувало. Бо до цього часу археологи так і не знайшли ні міст, ні адміністративної столиці, хоча знаходять те, що було чотири-сім-вісім тисяч років тому. Орда свою державність оформила у ХІІ столітті. В ХІІІ-му про це вже писано-переписано. Але не знайдено.

Те, що пізніше буде оформлено як Хартленд (від heart — серце + land — земля; масивна північно-східна частина Євразії. — Авт.), проходило певні формування. Коли британський географ і геополітик Гелфорд Джон Маккіндер називає це територією, яка дає імпульси, або Рейган — «імперією зла», це емоційні оцінки.

Зверніть увагу на те, як ця територія реагує на групи, які самоідентифікуються. Згадайте ситуацію з волзькими татарами. Як тільки вони заявили про свою ймовірну незалежність, москва одразу напружилася. Другими, хто про це заявив в радянські часи, були чеченці. Чим це закінчилося, теж зрозуміло.

Що стосується історії Російської імперії та Радянського Союзу, вона є похідною від того, про що я казав, з давніх-давен. Якщо дехто каже: «У вас там жаби квакали, коли ми в космос літали», це емоційна оцінка. А якщо подивитися на історичну, фізіологічну, суспільну складові, ми побачимо, що ці певні групи, які навіть етносами не можна назвати, бо вони не пройшли період самоідентифікації.

От ми кажемо, що Русь — це держава південно-західних слов’ян. А обізнані люди запитають: «А князі Олег, Ігор та інші взагалі використовували поняття держава?» Вони такого слова не знали. Що вони робили? Використовували кальки. Для чого було необхідно християнство? Щоб хоча б поняттєво завести сюди релігію.

— Але повернемось до сучасної росії.

— Те, що сьогодні російська федерація набула такого змісту, має фізіологічне, історичне, суспільне, соціальне коріння. Якщо ви торкнетеся навіть економічних, то й там побачите відповідь на це питання. Бо виживання і будівництво економіки на основі сировинних ресурсів є зайвий доказ того, що немає цієї самоідентифікації. Навіть такі конгломерати етносів, як Сполучені Штати Америки, бережуть ресурси, лише періодично відкриваючи свої запаси. Німці наперед збагачують ґрунти калійними та фосфорними добривами. Французи розробили заходи зі зберігання надр до 2050-х років. На Заході розуміють, що треба продовжувати своє життя, а не вкорочувати його. Поведінка російської влади говорить про зовсім інше.

Я зупинився на тому, що територію, яку населяє орда, періодично захоплювали певні групи. У класичній російській історії пишуть про Рюриковичів, хоча жодного відношення до Рюриків ці самозванці не мали. Потім до Миколи ІІ були Романови. Після цього комуністична партія. Тепер це кооператив «Озеро» на чолі зі своїм паханом путіним. Є орда та є її верхівка. Коли ми говоримо «путін», можна поставити через дефіс Чингісхан, Батий. Тобто абсолютне зло.

Читайте також: «З путіним все може статися. А росіян треба просто ізолювати. На жаль, це втрачена гілка розвитку цивілізації», — Сергій Гайдай

На жаль, абсолютність цього зла ще не всі розуміють. Тому що продовжують вважати, що в росії є якесь суспільство. Але росіяни не ідентифікують себе представниками певного етносу. А якщо людина не несе відповідальності за певну спільність, її моральні засади дуже низькі. Це ще одна річ, яка вражає.

«Це не російська і не федерація. Це просто в’язниця, яка створена за певними ознаками груп чи племен орди, якими керує злочинне угрупування під назвою кооператив «Озеро»», - стверджує Роман Безсмертний

Право, яке сформовано в сучасній росії, шокує своїм невіглаством. Бо першим джерелом норм закону є мораль. А вона виростає лише в суспільстві, яке себе ідентифікує з певними традиціями, культурою, вірою, історією, тривалістю, де є еліта, як вищий рівень прояву самоідентифікації. А тут бандформування, з яким ми маємо справу, захопило владу на території, населеній ордою.

— Росіяни жорстокі загарбники й одночасно залякані раби. Чому так?

— Їхня жорстокість і прояви ненависті спрямовані в один бік. І це вже справа того, хто програмував та створював цю інформаційну та поведінкову політику. Між собою у них точно такі ж самі стосунки. Це перше.

Друге. Це означає, що вони не здатні організуватися всередині, бо не відчувають себе суспільною одиницею за принципом етносу, віри, релігії. В цьому слабкість цих людей. Вони ненавидять вказаного їм ворога, але ще більше — один одного. Тому не можуть об’єднатися для того, щоб змінити поведінку, інформаційну політику, психологію (що означає змінити фізіологію, зрештою). Їхня відповідь на все: у всьому винуваті американці, українці та інші. Тобто бачення ворога назовні. Зверніть увагу — не винуватця, а ворога.

— Весь світ живе турботами про майбутнє, росія — минулим.

— Найлегше політику, про яку ми з вами говоримо, проводити на історичних паралелях і максимізувати або принижувати певні сторінки. Всі промови таких осіб, як путін, президент Угорщини Орбан, президент Болгарії Радев, брехливі, якщо їх уважно послухати. Наприклад, розповіді Орбана про те, що Атілла був лідером угорського народу. Між епохою Атілли й появою угорців пройшло майже п’ятсот років. А путін до чого апелює? «Новоросія — наші землі». Коли, в які періоди це було їхніми землями?

Читайте також: «Росія не настільки сильна, якою хоче здаватися, але й не настільки слабка, як ми б цього хотіли», — військовий експерт Сергій Грабський

В таких тоталітарних суспільствах скрізь існує колосальна складова міфологізації історії. А це впливає на мораль і на психіку людей. Бо дуже легко розказувати про те, яким був Зевс, як боги та богині розправлялися силою зі своїми опонентами та ворогами. Причому що більший подвиг, то більше неправди та міфологізації. Так було в імперській росії та в СРСР.

От ви з Донбасу. Напевно знаєте, що «Молода гвардія» — це міф, там хіба що можна говорити про кілька прізвищ, і то вони перебували в зовсім іншій ідеологічній організації. Навіть такі, як Валя Котик, інші піонери-герої, Матросов, Гастелло — це міфологізація. А зараз в росії беруть вчорашнього злочинця і роблять з нього героя. Там працює соціальний ліфт.

Насправді в народах дуже сильним фундаментом є етнічна та культурна традиція. І це не просто прояв ритуалів, це вже, якщо хочете, генетичний код, фізіологічна константа, яка в них сидить. Тому вони собі щось дозволяють, а чогось не дозволяють.

Тут можна багато говорити про такі процеси, як виховання, суспільні параметри, право, закон. Але право, коли воно неадекватно моралі, не працює. Бо його першоджерелом є мораль. На прикладі росії ми бачимо антилюдське право, бо там відсутня традиція добра. Так само, як в орди. Бо немає самоідентифікації, немає відповідальності перед суспільством і своїми одноплемінниками. Тому ці суспільства тримаються на силі, на вождизмі, на тому, що іменується воєнною демократією.

— В росії дуже сильно романтизують війну. Там багато пропагандистських патріотичних фільмів та книг. Народ сліпо вірить у те, що російський солдат — це захисник та герой-визволитель. Чому для них війна — це добре?

— Три четвертих своєї історії люди воювали. Вони завжди розглядали війну як спосіб розв'язання питань, а не як вбивство, жах, страх. Це ще один феномен людства.

Війна, як спосіб, сидить в кожному з нас. Бо воювати, відбирати, красти легше, ніж будувати, відновлювати, прощати. На війні можна швидко стати багатим. Коли почалися події 2014 року, ви ж бачили тих, хто мешкав поруч. Вони вчора валялися по смітниках, а сьогодні стали кимось, бо отримали зброю. Вони могли вигнати з квартири, забрати бізнес, машину, одяг. А ти хто? Ти працюєш.

В українській історії це відображалося через стосунки між козаком і селянином. Як козаки називали українських селян? Чернь, холопи. Хто втік з бою під Берестечком з татарами й турками, залишивши селян сам на сам з польським військом? Козаки.

Нам теж притаманні ці речі. Просто у нас сильніша традиція, сильніша мораль, і ми здатні перебороти це захоплення силою.

В книзі британського зоолога Еліса Шона «Свій серед вовків», який довго прожив у зграї, описана поведінка звірів через застосування сили. Там градація на основі сили. Але він помітив, що вовк використовує її для того, щоб вижити. А для людини в цьому випадку використання сили є як би грою та способом свого задоволення.

Російське суспільство готують до війни як способу. Пригожин ходить по в’язницях і закликає: «Ви повоюєте в Україні, а далі вам пробачать всі ваші злочини». Тобто вбивство українців є соціалізацією. Це вершина цього явища, про яке ми з вами говоримо.

Читайте також: «Пригожин формує в ПВК „Вагнер“ бригади, які у годину „Ч“ будуть готові до рішучих дій усередині росії», — Володимир Осєчкін

— Пригожин у минулому звичайний урка. А тепер вхожий в кабінет кремлівського фюрера, у нього особиста армія.

— Жоден військовий, жодна армія у світі не будуть поважати президента, ким би він не був, якщо його сила базується на криміналі. Насправді фактор пригожина поставив остаточну жирну крапку й на путіні, й на росії. Таке явище ані з точки зору моралі, ані з точки зору права, ані з точки зору традицій ніколи ніде не проявлялося.

«Насправді фактор пригожина поставив остаточну жирну крапку і на путіні, і на росії», - каже Роман Безсмертний

— Ми бачили, як впливала на людей радянська пропаганда. Але тепер є інтернет, є соцмережі. Можна миттєво дізнатися правду про злочини путіна та його поплічників, про те, що накоїли російські військові в Україні. Було б бажання, як то кажуть. Але там зомбовані мільйони людей. Російська пропаганда працює дуже ефективно.

— Тут треба говорити не про силу пропаганди, а про слабкість або в принципі відсутність суспільства. Аморальне суспільство не здатне дати оцінку нічому. Хто дає оцінку чомусь? Еліта. Вона каже: «Це добре, це погано, нам треба йти шляхом дотримання християнських канонів, а вони от такі». Тоді за нею йдуть. Якщо цих компонентів немає, все погано. Далі вас спрямовують елементарні пропагандистські інформаційні інструменти: «Ми живемо так, тому що є українці. Не буде їх — будемо жити добре».

Росіянам кажуть: «Ми живемо так, тому що є українці. Не буде їх - будемо жити добре», - розповів Роман Безсмертний

Мені доводилося спілкуватися з представниками різних російських етнічних груп. Вони в більшості випадків не можуть дати об’єктивну оцінку подіям, оскільки не розуміють, що представляють якусь серйозну когорту, суспільну єдність, в якої є спільні засади.

От подивіться. Що б про чеченців не говорили, але у них є цивілізована еліта, яка дуже швидко дала оцінки й «дон-дону», і тому, на що путін перетворив Чечню. В соціальних мережах можна прочитати: от чеченець-музикант, от лікар, от політик, він проявив себе у Франції, у Німеччині.

А якщо ви візьмете інших… Серед окупантів, з ким я був вимушений спілкуватися, лише один сказав: «Я азербайджанец, я не русский». Він був найбільш придатний до бесід. Причина дуже проста: він відчував приналежність до своєї нації, хоча був громадянином росії. Це моментально давало йому можливість себе ідентифікувати.

Насправді це річ дуже сильна. Мені в радянські часи довелося бувати на Півночі, в Центральній Азії, на Близькому Сході. Коли звучало «українець», це вже чітко позиціонувало людину. Чого ніколи не відбувалося з тим, у кого в паспорті написано: марієць, мордвин, татарин, інгуш. Так трапилося, що в радянській армії я служив з представниками цих народів. У них не було відчуття нації. Росіяни їх називали «чурками». Ти марієць, татарин, туркмен, казах, узбек — ти «чурка». І все, на тобі поставили хрест.

— Інші імперії якось змогли знайти в себе сили й перетворитися на демократичні країни. Найяскравіший приклад Німеччина. Чи здатні росіяни вийти з імперської парадигми?

— Це глибоке філософське й дуже складне питання. Воно носить і політичний, і соціальний характер. Люди іноді, щоб спростити й далеко не заходити в аналіз ситуації, використовують таку формулу: «Росія має бути оформлена як спільність народів та націй. Тоді вона має шанс».

З моєї точки зору, якщо російська федерація постане як об’єднанні штати, або як федерація, або конфедерація, перше, що для цього треба зробити, — зруйнувати цю в’язницю народів. Бо, повторюю, це не російська та не федерація. Це просто в’язниця, яка створена за певними ознаками груп чи племен орди, якими керує злочинне угрупування під назвою кооператив «Озеро».

Для того, щоб була сформована така конфедеративна державність, потрібна міжнародна допомога, в тому числі економічні та політичні зусилля. Дехто мені скаже: «А нащо на це витрачати сили? От хай кожен — японці, китайці, фіни, українці, білоруси, балти — забере своє». А що там далі лишиться? Частину заберуть чеченці та татари, які вже бачать себе як нація. Знайдуться ще народи, які будуть готові до того, щоб себе сформувати. Але хотілося б, щоб це відбувалося по праву. Бо інакше на певному етапі ці етнічні угрупування та нації просто будуть знищені. Коли я про це кажу, відповідаю за кожне слово.

— Ким знищені?

— Сусідами.

Ця війна не крайня в історії людства. Врешті решт треба завжди читати Святе Письмо. Людство все одно йде до того Суду, бо воно грішне. Те, що витворяє сьогодні кремлівський фюрер, — ще один гріх людства, яке все це бачило, розуміло, але схилялося.

Читайте також: «Я плачу від любові до України. Від того, що ми з нею зробили», — російська журналістка Вікторія Івлєва

— На початку 1990-х в росії ніби з’явилися паростки демократії. Потім до влади прийшов цей гебіст. Поступово всі його дії призвели до такої величезної трагедії, яку ми зараз проживаємо. Цей монстр виріс на очах міжнародної спільноти. Вона проґавила його появу. Ця війна ще є уроком людству.

— Але в чому сила цього режиму? В тому, що він сидить на колосальній валютній подушці через продаж сировинних ресурсів — нафти, газу, вугілля, деревини. Якщо подивитися на цей період, то всі були раді, що росія відкрилася, що звідти можна отримувати перше, друге, третє, четверте. Всі швиденько побігли, заробляючи гроші, дехто — набиваючи ними кишені. Не розуміючи, що тим самим самі вирощували це зло. В результаті отримали те, на що заслуговували. Даруйте, але інакше не скажеш. Хоча багато хто попереджав, що з цими речами треба бути дуже обережними.

Зрозумійте, історія нікуди не поділася. Бо твердим і впевненим у собі можна почуватися тільки тоді, коли суспільство та держава сформовані на праві, на моралі, на еліті, на цінностях. Тоді можна говорити про якісь серйозні перспективи та засади.

Подивіться, як довго приглядалися і приглядаються до України, як довго ми лікуємо свої болячки, які в тому числі занесені ордою. З цим треба бути дуже обережними.

Ми часто чуємо: «От давайте завтра вступимо в Євросоюз, післязавтра — у НАТО». Треба розуміти: те, що відбулося в останні три тижні (маю на увазі корупційні скандали), те, що відбувалося майже дев’ять років війни, не є випадкове й несподіване явище. Про це написано в підручниках. Для того, щоб з цим боротися, треба, щоб ствердилися цінності, ствердилася еліта, віра.

Бо війна — це така річ. З одного боку, вона дуже чітко розставляє акценти, з іншого — не помічає великих проблем. Світ їх помічає ще менше. Тому росію допустили туди, куди не можна було допускати. Її слабкість в тому, що вона сформована з орди, на чолі якої зараз стоїть банда.

От що тепер можна сказати рідним вбитих режимом путіна журналістів та політиків, які ще наприкінці 1980-х — на початку 1990-х розповідали правду про нього. Як дивитися в очі їхнім дітям? На цих людей тоді показували пальцем, але сьогодні виявилося, що вони мали рацію. Але про це ніхто не думає.

Знаєте, я пам’ятаю час, коли в Україні проводили опитування, куди включали й путіна. Його підтримувала величезна кількість. Як і лукашенка свого часу. Але в Україні були люди, які казали: «путін — це зло, лукашенко — це зло». А їх не чули.

Читайте також: Андрій Піонтковський: «Політична смерть путіна стане причиною його фізичної смерті»

— Відомий письменник Борис Акунін сказав, що почалася остання глава путінської держави. Депутінізація росії — це неминучий процес. Яким шляхом він може йти?

— Ми з вами цього не застанемо. Поясню чому. Світ ганявся за Саддамом Хусейном майже сорок років. Коли ми вийдемо на кордони, це не означає, що всі проблеми будуть вирішені. Після того ще років зо тридцять будуть розв'язувати питання путіна, бо це вже зараз не просто прізвище. Справа не в ньому одному.

Для того щоб сформувати відповіді на запитання, які ми зараз з вами перерахували, треба мати не лише зусилля українського суспільства та глибину розуміння проблеми з боку еліти, журналістів тощо, а й міжнародне розуміння цього. Почитайте ізраїльські та арабські ЗМІ після атаки на іранські заводи. Там написано, що напруження буде зростати, бо світ сьогодні зосереджений винятково на російсько-українській війні. Вони не роблять висновок, що причиною того, що відбувається у стосунках Ізраїлю та Ірану, насправді є агресія росії, бо саме вона є початком. Тому треба завдавати удару, щоб змінилася поведінка Ірану та багатьох тих, хто сьогодні симпатизує путіну.

Я вже не кажу про те, що через ситуацію руки не доходять проаналізувати, як зараз розгортається глобальна економіка й змінюється структура ринку. А нерозуміння і небажання подивитися на всі ці речі призведе до затягування цього процесу. Пам’ятаєте, на початку жовтня на ваше запитання, про що ми будемо говорити через рік, я вам відповів, що про війну? Вже майже пів року минуло…

Читайте також: «На місці російських воєначальників я б в жодному разі ніякого результату їхньому керівництву не гарантував», — Михайло Забродський

4712

Читайте нас у Facebook

РЕКЛАМА
Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів