Господи, до чого ж усе в нашому житті відносно. Деколи здається, що ситуація складається настільки погано, що гірше просто не буває. І взагалі не може бути. А потім уважно подивишся довкола — і розумієш, що може. Ще як може бути набагато гірше. Думаючи про це, згадав стару єврейську притчу. Мудру. Повчальну. На всі часи. На всі випадки життя.

Прийшов одного разу до реби голова багатодітної родини і мало не з порога несамовитим голосом попросив:

- Допоможи мені, нещасливому! Немає більше у мене жодних сил терпіти те, що відбувається. Мало того, що своїх дітей у мене купа, то ще й родичі дружини попросилися пожити у нас на короткий час, а вже більше року нікуди не збираються з'їжджати. Так ось і живемо тепер в декількох кімнатках малесенького будиночка вічно галасливим табором. Ні відпочити, ні поговорити не можна. Що робити, ребе? Дай пораду.

- А домашнє господарство маєш? — запитанням на запитання відповів йому ребе.

- Є звісно. Дві кози, корівка та шість курочок.

- Ось тобі моя порада. Візьми всю цю живність — і на тиждень постарайся якось розмістити у своїй хатці. А за тиждень приходь.

Рівно через сім днів у двері до реби постукав змучений чоловік.

- Ребе, у мене вже взагалі ніяких сил немає терпіти цей гармідер! Ні вдень, ні вночі немає в будинку спокою. Живемо одне в одного на голові! Як бути?

- Як бути? — перепитав ребе. — Дуже просто. Поверни всю цю блискучу і кудахтаючу живність у хлів. І все. А через день розповіси мені про свої справи.

Чоловіка, що прийшов через день, було не впізнати. Веселий, усміхнений, що аж світився від щастя, він не знав, як ребе віддячити:

- У будинку, нарешті, навели лад. У нас тепер практично тиша та благодать. Як добре, що є на світі такі мудрі люди, як ти, ребе. Навіть не уявляю, що б я робив без твоєї поради. Адже життя моє було просто нестерпним. А тепер настав довгоочікуваний спокій.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.