Велика, скажу я вам, справа — мати право вибору. Особливо добре починаєш це розуміти у воєнний час. Та й не лише у воєнний. Але у воєнний особливо. Причому, з одного боку, комусь відсутність вибору може видатися жахливою. Адже людина не має права вибирати собі варіант, який найбільше її влаштовує.

А з іншого боку, саме такі ситуації часом підштовхують до вчинення неймовірних вчинків. Одного разу, наприклад, Голду Меїр (до речі, яка народилася на Бессарабці в центрі Києва і після переїзду до Ізраїлю стала 4-м прем'єр-міністром цієї країни) запитали, як їй вдавалося перемагати у військових конфліктах супротивника, який у рази перевершував Ізраїль і за чисельністю, і з озброєнь. Вона коротко відповіла:

- Просто ми не мали іншого вибору.

Вона була сильною ця наша землячка, яка стала першою в історії Ізраїлю (і досі єдиною) жінкою, яка обіймала посаду прем'єр-міністра. Дуже сильною. Не всім дано бути такими сильними та мудрими, як вона. Але кожен має шанс випробувати свої сили. У зв'язку з цим я часто згадую коротку притчу про одного пішака, що зумів перетнути все поле шахівниці. Ухиляючись від можливого нападу коней і слонів, пробираючись між безліччю інших ворожих постатей, він нарешті опинився на протилежній лінії поля. І раптом почув голос:

- Тепер — за правилами шахової гри — ти маєш право сам визначити свою подальшу долю. Хочеш стати ферземом?

- Ні, не хочу, — відповів пішак.

- А офіцером чи човном?

- Сказав же — не хочу!

- А ким тоді?

- Хочу залишитися пішаком.

- Але чому?

- Подобається мені бути пішаком, здатним досягти більшого!

- Навіщо ж ти вирушив через все поле, ризикуючи будь-якої миті загинути?

- Так, просто хотіла перевірити, чи зможу… Зміг.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.