Бозна-коли мешкав у столиці Тунісу один відомий сват. Цілими днями він тільки тим і займався, що підшукував пари для заможніх родин. І ось якось він просватав п'ятнадцятирічну дівчину за тридцятип'ятирічного чоловіка, при цьому спочатку прихувавши його вік. Але батьки нареченої незабаром дізналися про те, що наречений безнадійно старий.
- Ми нізащо не віддамо свою дочку за нього, — заявила скривджена сторона. — Посудіть самі: адже між віком нареченого та нареченої двадцять років різниці!

Що залишалося робити досвідченому свату? Посудити — так посудити! І він вирішив поскаржитися судді. Суддя викликав обидві сторони до себе і спитав батьків дівчини:
- Ви дали слово видати наречену заміж за запропоновану вам кандидатуру. Чому ж тепер відмовляєтеся?
- Сват обдурив нас: наречений на двадцять років старший за наречену! Ось чому ми не погоджуємося. Ми б віддали її заміж, якби наречений був хоча б тільки вдвічі старший за наречену.

Суддя чудово вмів рахувати. Ось чому довго думати над вирішенням проблеми йому не довелося:
- Нехай буде так, як ви хочете. Віддайте йому свою дочку за п'ять років. Нареченому доведеться весь цей час чекати. А через п'ять років йому виповниться сорок, а їй — двадцять. І настане момент, коли наречений буде старший за наречену рівно вдвічі.

На тому обидві сторони розійшлися. Скасувати рішення судді не наважився ніхто…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш