Притча часом буває схожою на гарний анекдот. Воно, в принципі, і зрозуміло, адже справжні притчі, як і справжні анекдоти, беруться з життя. Тому вони такі близькі й доступні кожному з тих, хто здатний замислюватися над своїм буттям.

У невеликому грецькому селищі жінка прийшла за порадою до старця, який славився рідкісною мудрістю.

- Я вже так намучилася, отче, зі своїм чоловіком, що відчуваю — доведеться нам, мабуть, таки розлучитися. І це після тридцяти років спільного життя! Ну, а що робити, якщо ми з ним сваримося буквально з ранку до вечора. З приводом та без жодного приводу.

- Ось тобі чудодійна вода, — уважно вислухавши неспокійну відвідувачку, сказав старець і простяг їй невеликий глечик з прозорою рідиною. — Щоразу, як тільки з'явиться бажання посваритися, набери цієї води до рота — і потримай доти, доки бажання зникне. Після цього воду можна виплюнути.

Минуло кілька днів. На порозі будинку старого мудреця знову постала колишня відвідувачка. Її обличчя світилося радістю:

- Ви навіть не уявляєте, отче, до чого цілющою виявилася ваша чудодійна вода. Використовуючи її за вашою порадою, я за цей час жодного разу з чоловіком не посварилася. Жодного разу! Ось і вирішила попросити знову: чи не можна мені дати ще хоча б один глечик такої ж води?

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.