Пролітаючи повз велике сільське подвір'я, молодий орел вирішив сісти на високий дерев'яний паркан. Перевести подих після тривалого польоту. Раптом з багатоголосого натовпу курей, що голосно кудахтали, до паркану наблизилася сама вгодована з них і начальницьким голосом запитала:

- Ти хто?

- Як це хто? — розгубився гість. — Орел я. Птах.

- Та який же ти птах?! Хіба птахи бувають такими, що худнуть? Ти ще скажи, що вмієш літати!

- А що таке «літати»? — здивувався молодий орел.

- Ну от, — зраділа курка. — Я ж так і знала. Ніякий ти не птах!

Потім, зробивши паузу, курка запропонувала:

- Гаразд, давай я хоч би покажу тобі, як справжні птахи літають. А то так і просидиш усе життя на паркані, навіть не здогадуючись, що це таке.

І тут же, розігнавшись зі всіх своїх курячих ніг, горда «вчителька» потрясла крильцями, підстрибнула — і всім своїм огрядним тілом плюхнулася у брудну дворову калюжу.

- Ну, що, дурню, — обтрушуючись, сказала мокра курка, — тепер хоч ти знаєш, що значить — вміти літати?

- Ні, так літати я точно не вмію, — погодився орел і, змахнувши крилами, стрімко піднявся у високе блакитне небо.

Де йому було знати, що кожна з живих істот має абсолютно різне розуміння того, що називається польотом…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.