Якось у великому лісі спалахнула пожежа. Сильна, швидка, страшна. Багато жителів лісу, залишивши насиджені місця, кинулися у різні боки. Куди очі дивилися. І тільки маленька пташка, щоразу підлітаючи до лісового озера, набирала в свій крихітний дзьобик трохи води — і поверталася назад, щоб виплеснути цю крапельку на полум'я.

- Що ти робиш, дурна? — з усіх боків кричали їй звірі, що тікали, і птахи, що відлітали. — Ти ж розумієш, що цими своїми крапельками пожежу погасити ніяк не зможеш?

- Так, розумію, — відповіла їм пташка. — Але це єдине, чим я можу допомогти рідному лісу у скрутну хвилину…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.