«Як це красиво звучить: битва при Грайвороні»: Альфред Кох про рейд у Білгородську область та бої за Бахмут
«Минув один рік вісімдесят сім днів війни. Карти ISW жодних суттєвих змін не показали, — пише Альфред Кох. — І, мабуть, тепер вже й у Бахмуті цих змін чекати не варто. пригожин виводить своїх «вагнерівців» з Бахмуту, ротація почнеться 25 травня і завершиться до 1 червня. ПВК «Вагнер» буде замінена регулярними військами вс рф.
ПВК «Вагнер», мабуть, зазнала настільки суттєвих втрат у живій силі та техніці, що без поповнення і, як висловився пригожин, «дооснащення та донавчання» вона вже не зможе виконувати свої функції. На загальну думку, «вагнерівці» були найсерйознішою силою росіян, це була їхня основна ударна і штурмова піхота. І ось цей свій найбоєздатніший підрозділ російські геніальні полководці поклали в Бахмуті. Тобто місті, яке не має жодного не те що стратегічного, а й навіть оперативного значення.
Хто поставив перед пригожими таке завдання? Чому його не переглянули? Чому наполегливо продовжували наполягати на необхідності взяти Бахмут будь-якою ціною? Для чого? Який у цьому був сенс? Наразі це вже не має значення. Підрозділ фактично знищено і відновити його колишню бойову міць буде дуже складно, якщо взагалі — можливо.
Ну і добре. Тим швидше ЗСУ розгромить інші частини росії. І досить про ПВК «Вагнер». Якщо пригожин знову не збрехав, то я сподіваюся, що на цій війні ми більше про них не почуємо. Нехай собі «дооснащуються і донавчаються» скільки влізе. Аби більше не лізли в Україну.
Вранці якісь невідомі (російські партизани?), роздобувши десь чи то гармати, чи міномети, чи безпілотники (у воєнторзі?) обстріляли (ні за що!) мирну Білгородську область (чисті звірі!). А потім загін із 20 осіб (російських партизанів?), роздобувши десь військову форму, бронежилети, каски, засоби зв'язку, гранати та автомати (у воєнторзі?) увійшли (у ні в чому не винну!) Білгородську область і почали хуліганити, стріляти та кидати гранати. Чи стріляти з мінометів? Чи запускати безпілотники?
Вони нікуди не просунулися, лише на кілька кілометрів. На один-два… Ну три… Що ви кажете? До Грайворона (типова українська назва) — дев'ять км. Ну хай буде дев'ять. Я ж кажу — кілька.
Доблесні російські фсб, росгвардія, армія і всі-всі-всі ввели у дію план «Edelweiß» (звідки вони беруть ці назви? Наступний план треба назвати «Nachtigall» хо-хо) і так настрибнули на російських партизанів, що відразу 39 диверсантів вбили, а решту — взяли в полон.
Що ви говорите? Звідки ще 19 трупів? Так і перших 20 теж ніхто не бачив! І взагалі, партизанів була не рота, а батальйон! Що? Рота теж понад 20 осіб? Так? А скільки? 100? Значить, їх було 100. Ні! Нехай їх було дві тисячі. Так надійніше: хто зна, що нам потім прийде у голову? Аж раптом ми захочемо розповісти, що була справжня битва? Як це гарно звучить: «Битва при Грайвороні»!
Коротше, ці дві тисячі нікуди не пробралися, і ми їх усіх убили. Але вони при цьому були на БМП і танках (які теж купили у воєнторзі) і ми тих, хто залишився, досі ловимо, і вони, після того як їх усіх убили і потім переловили, всі вже давно поїхали назад на українську територію. Я, сподіваюся, все вам розжував і тепер не буде питань?
Так, путіну повідомлено. Він знає. Що повідомлено? Що 5 тисяч українських окупантів вирішили проникнути у Білгородську область, а ми їх усіх упіймали та вбили. Що? Не можна вбивати полонених? Тоді, значить, навпаки: спочатку — вбили, а потім — упіймали. Тепер нормально? Ну от і добре.
І так. Вже ввечері якісь безпілотники поцілили у будівлі фсб та МВС у Білгороді. Почалася пожежа. Пожежники її гасять. Безпілотники теж, мабуть, із військторгу. Як і вибухівка в них. Хто запустив — невідомо.
Ось таке марення видавав пєсков і вся решта російської пропагандистської шушери дрібніше. Я отримував справжню насолоду, спостерігаючи за тим станом ступору і водночас паніки, яку вони демонстрували. Їхні коментарі були гранично ідіотськими.
Зрозуміло, Україна у повній відмовці: ми тут ні до чого, це все воєнторг, розбирайтеся самі, це ваші партизани — от із ними й розмовляйте. А нас даремно звинувачувати не треба. Ми до наступу готуємось, нам не до дурниць.
Як то кажуть, за позику віддяка. Той же Подоляк прямо світився від задоволення, коли майже буквально повторював знамениті путінські пасажі про «військторг» зразка весни 2014 року.
Коротше. Якщо путінські силовики навіть з такими диверсіями впоратися не можуть — то що говорити про те, як вони поведуться при українському наступі? У мене дуже гарні передчуття щодо наступу ЗСУ. Тим більше, що справа наша права. А значить, ворог буде розбитий і перемога буде за нами. Слава Україні!"
Фото зі сторінки Альфреда Коха в соцмережах
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
1472Читайте нас у Facebook
