Джелаледдін Румі, який жив у 13-му столітті на території нинішнього Афганістану, відомий як один із видатних поетів-суфіїв свого часу. А ще він був філософом, який виховав чимало учнів, які стали успішними вченими. Про цей бік його діяльності згадують рідше. І дарма. Бо в нього справді було, чому повчитися. Ось лише один приклад.

Одного разу Румі привів своїх учнів до великого поля, скрізь покритого свіжовиритими ямами. Молодим людям дуже не хотілося бруднитися, переходячи від однієї ями до іншої. Але вчитель наполягав на своєму. Ями були неглибокими і їх було так багато, що одразу виникало питання: кому і навіщо знадобилося так багато сил витратити на безцільну роботу?

- А чому ви раптом одразу вирішили, що робота ця не має на меті? — здивувався вчитель. — Власник цього поля перерив усе довкола у пошуках місця, в якому можна було б вирити колодязь для поливу своїх угідь. Просто, розраховуючи на те, що результату він досягне швидко і без особливих зусиль, ця людина, не знаходячи води, продовжувала рити одну неглибоку яму за іншою. Якби він затримався в одному місці довше і викопав би яму глибше, то напевно знайшло б довгоочікуване джерело. Адже ці місця славляться безліччю підземних запасів води. Але в нього не вистачало терпіння на це. Ось і продовжує витрачати свої сили і час на пошук, що нічого не дає.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.