В один із сонячних днів Хінг Ши вийшов прогулятися берегом річки у супроводі трьох своїх учнів. Зупинившись на березі, Хінг Ши сказав:
— Подивіться на річку, вона — саме життя, яке то мірно, то бурхливо тече. Річка змінюється з кожною миттю, ніколи не повторюючи свій вигляд двічі.

Учні довго дивилися на річку, доки мудрець не спитав їх:
— А як би ви прагнули своєї мети?

Перший учень сказав:
— Я завжди боровся б із течією і плив би проти неї вперед, до своєї мети.
— Це добре, — сказав Хінг Ши, — але ти ризикуєш якось потонути, так і не впоравшись із річкою. Моя тобі порада: до того, як почати пливти проти течії, дізнайся, чи справді шлях до твоєї мети лежить наперекір течії.

Другий учень сказав:
— А я б, навпаки, плив за течією, як та пелюстка, яка ковзає хвилями, і набирався б досвіду вже в дорозі.
— Це добре лише в тому випадку, якщо течія несе тебе до твоєї мети. А якщо ні, то ти будеш просто уподібнюватися пелюстку, якому байдуже, куди пливти, бо йому так само неважливо, в якій заплаві завершити свій шлях, — зауважив Хінг Ши.

Третій учень відповів:
— А я б плив до своєї мети, постійно змінюючи тактику, то підкоряючись волі течії, то прагнучи її подолати. Я обходив би небезпечні місця, зупинявся б на відпочинок, але потім, як відпочив і зміцнів, завжди продовжував би свій шлях.
— Твоя відповідь хороша, але недостатньо мудра, — зауважив учитель, після чого розвернувся і пішов до свого дому.

Учні ще якийсь час стояли на березі річки, думаючи над його словами, а потім, наздогнавши його, спитали:
— Ну, а твій шлях річкою життя, учителю, який він?

Хінг Ши зупинився, подивився на учнів і, посміхнувшися, сказав:
— Я навіть не пускався б у плавання.
— Але хіба твоя мета вже досягнута? — здивувалися учні.
- Ні, — сказав Хінг Ши, — просто не до будь-якої мети можна добратися.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.