Якось Іккю, відомий дзенський майстер, розповів своїм учням історію, що трапилася з ним у той час, коли він був ще зовсім маленьким хлопчиком. Його вчитель дуже дорожив старовинною дорогоцінною порцеляновою чашею. Це була рідкісна та надзвичайно красива річ. Сталося так, що

Іккю ненароком розбив цю чашу і дуже розгубився, не знаючи, як повідомити вчителеві таку сумну звістку.

Почувши кроки вчителя, він сховав уламки чашки за спину. Коли майстер увійшов, Іккю спитав у нього:

- Чому люди вмирають?

- Це абсолютно природно, — пояснив старий. — Рано чи пізно все має померти, і особливо те, що вже довго мешкало.

Після цього Іккю, показуючи уламки того, що ще недавно було улюбленою річчю наставника, сказав:
- Вчителю, вашій чаші настав час померти…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.