«Тато Давида був на впізнанні — їх тіла обгоріли повністю»: подробиці трагедії у Кривому Розі, де загинуло подружжя педагогів

Море сліз, червоних троянд та питання: «За що». Так у Кривому Розі прощались із подружжям Давида та Оксани Епельман. Під ранок 13 червня сповнене мрій і планів на майбутнє життя молодої пари обірвала російська ракета. Обом було по 22 роки. 3 червня 2023 року закохані відсвяткували першу річницю весілля. А через 10 днів їх не стало. Вони палко любили одне одного та Україну, а ще мріяли про дітей. Й за словами знайомих родини, дівчина перебувала на перших місяцях вагітності. Молоду родину відспівували разом й так само й поховали. В одній могилі на двох, щоби там, в інших світах, вони точно більше ніколи не розлучались.

- Андрій, тато Давида, це мій двоюрідний брат. Я, як і більшість членів нашої родини, наразі в Ізраїлі мешкаємо, — розповіла «ФАКТАМ» тітка загиблого чоловіка Ліна. - Я Давида знала з малечку, це була прекрасна людина. Ввічливий, вихований, турботливий, займався спортом й завжди мав багато друзів. Веселий, іноді впертий, але дуже позитивний. Так сталось, що сімейне життя у його батьків не склалось, і кожен створив другу родину та мав дітей. Але незважаючи на це, тато з мамою підтримували гарні стосунки заради старшого сина. Давид закінчив місцеву гімназію № 103, потім отримав освіту вчителя, але його тягнуло у сферу ІТ, тому далі він навчався в Криворізькому національному університеті на програміста. Працював у компанії з постачання бутильованої води, а також у сфері криптобізнесу.

— Де він зустрів свою кохану дружину Оксану?

- Вони разом навчались в університеті, закінчували магістратуру. Всі помітили зараз наскільки схожими вони були не лише за поглядами, а й ззовні. Наче брат та сестра, рідні люди. Й дуже боляче, що все так швидко та трагічно закінчилось. Вони недовго зустрічались, 3 червня минулого року побрались, але пишного весілля не робили. Мешкали у трикімнатній квартирі мами Давида, хоча у місті ще є й бабусина. Він чомусь хотів проживати саме у тій. Оксана — єдина дочка у мами, працювала вчителькою початкових класів та англійської мови у Криворізькій гімназії № 108. Крім того, давала приватні уроки англійської, вона писала дипломну роботу про застосування арт-терапії у роботі з дітьми. Це була дуже добра, чуйна дівчина, незрівнянна викладачка. Знаю, що Оксана та Давид були великими патріотами, займались волонтерством — надсилали кошти на потреби армії, ходили плести сітки. Мама Давида під час війни виїхала у США й вона хотіла, аби пара теж приєдналась до неї. Але у молодого чоловіка призовний вік, його б не випустили.

Читайте також: рф прицільно обстріляла транспортне підприємство в Херсоні: є жертви

— Що вам відомо про трагедію?

- Район, де мешкало подружжя, спокійний, жодних військових об’єктів. Ба більше, неподалік від Оксани та Давида мешкала ще й моя тітка. Приблизно це відстань 800 метрів. Й вони чули той потужний вибух, через який у них вилетіло вікно та завіси. Спочатку люди подумали, що то іранський безпілотник, але побачивши вирву зрозуміли, що то ракета. Давид з Оксаною знаходились на першому поверсі. Й можна сказати, що весь епіцентр удару та потім пожежа прийшлись на них. Тато молодого чоловіка був на впізнанні. То була надзвичайно страшна картина. Вони обгоріли повністю, Оксана втратила кінцівки, Давид був із піднятими верх руками. На них же впало ще й перекриття. Якби не воно, може б і вижили. Жінка, яка проживала у тому домі, чула як з останніх сил Оксаночка ще кликала коханого: «Давиде, коханий, Давиде». Кілька разів… А потім, бідолашна, замовчала. Він видно вже був мертвий, бо ніяких звуків не подавав. Ми всі шоковані, бо живучи в Ізраїлі, постійно з родиною моніторимо новини, переживаємо, як злітають бомбардувальники. В ту ніч десь із 23.00 ми вже не спали і весь час увага була прикута до новин в Україні, бо обіцяли тривогу.

Десь о четвертій ранку я побачила повідомлення, що у Кривому Розі є приліт. Відразу подумала, що це не дай Бог хтось з наших родичів. Бо їх там у місті в різних районах мешкає до 20-ти осіб. Я ще молилась: «Господи, тільки без жертв». Й тут таке горе.

Подзвонила сестра з Одеси і повідомила невтішні новини. Написала мамі Давиду у США, яка теж тієї ночі не спала і не могла після вибухів зв’язатись із сином та невісткою. Після чого вже благала колишнього чоловіка їхати туди. Але Андрій вже був на місці.

Знаєте, у цій ситуації хотілось би звернутись до кожного українця й просити не ігнорувати тривогу. Бо у нас в Ізраїлі спускаються з верхніх поверхів в укриття, на вулиці жодної душі. Тому не варто бути легковажними, бо ворог не спить і ми бачимо скільки жертв є.

Додамо, що внаслідок ракетної атаки 13 червня в Кривому Розі загинуло 13 людей. У мерії назвали імена та прізвища жертв.

Це 21-річний Данило Корнілов, який навчався у економічному університеті ДУЕТ на 4 курсі. Претендував на диплом з відзнакою. У Данила залишилися дружина і маленький синочок, якому всього 1 рік і 3 місяці.

Читайте також: Можливий теракт на Запорізькій атомній: у поліції дали рекомендації, що робити українцям

Толстов Віктор — 23 роки, працював на складських приміщеннях, де зберігалася вода та в які потрапила ракета. У хлопця залишилась мама, сестра та старший брат.

Спільник Олександр — 49 років, робітник з обслуговування будівлі Криворізького навчального центру металургії та машинобудівництва, мешканець п’ятиповерхівки.

Зінченко Анатолій — 46 років, та Хупацорія Хвіча — 56 років. Прості працьовиті люди, які також загинули під час потрапляння ракети до складських приміщень з водою.

Бабіч Антон — 21 рік, Рихель Андрій — 17 років та Кузнецов Владислав — 20 років. Троє друзів з одного села — Вільного Лозуватської громади Криворізького району, усі працювали на складі.

Таранкова Лідія — 77 років, пенсіонерка, мешканка п’ятиповерхівки. Денисенков Микола — 67 років, сторож складу. Від отриманих опіків, несумісних із життям, помер у лікарні.

«ФАКТИ» публікували реакцію телеведучого Анатолія Анатоліча на ракетний удар окупантів по Кривому Рогу: «Тримайся, рідне місто».

5304

Читайте нас у Facebook