- 11:35 Склади зі зброєю майже пусті: глава найбільшого німецького збройного концерну звернувся до політиків Європи
- 11:16 Усією сім'єю вмивалися з однієї миски і три дні не бралися за роботу: як за старих часів в Україні святкували Великдень
- 10:52 Юні шахраї продавали мешканцям Харкова неіснуючих кошенят та цуценят
- 10:31 Дачнику на замітку: чим підживити троянди у травні
- 10:09 Мобілізація в Україні: алкоголіки та наркомани теж підуть служити
- 09:45 Сауль Альварес відлупцював небитого кривдника українця і захистив титул абсолютного чемпіона світу
- 09:34 «У Бога на плечі — шеврон із українським прапором»: Зеленський привітав мешканців країни з Великоднем
- 09:20 Світле Христове Воскресіння: найкращі листівки та вітання зі святом
- 08:52 Овнам потрібно бути обережнішими, Дівам — економнішими, а Скорпіонам протипоказані авантюри: гороскоп на 5 травня 2024 року
- 08:30 У великодню ніч росіяни атакували дронами Харків та Дніпро
- 04.05 22:25 Співачку NK атакують хейтери: обзивають «дояркою» і вимагають випустити пісні «сметанка» і «творожок»
- 04.05 22:24 Квасолевий закусочний рулет: нарізається, як ковбаска
Країна: Іспанія
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 1984
Скульптор: Salvador Debon
Висота: 44 cm
Із експозиції «Shvets Museum»
Знаєте, друзі мої, є одне правило, дотримуватись якого я і сам завжди по життю прагнув, і дітей своїх цьому навчав, і молодим колегам радив. Зло, заподіяне мені кимось раніше, згодом намагався забувати. Обов'язково. І навіть як аргумент використовував жарт, сказаний колись давно відомим письменником-сатириком, про те, що камінь за пазухою з роками може перетворитися на камінь у нирках.
А ось добро пам'ятав. Завжди. Жити з пам'яттю про добрі вчинки, якими чужі та близькі люди допомогли тобі у скрутну хвилину, треба неодмінно. І не тільки не забуваючи про це, але і намагаючись при кожній нагоді відповісти тим же. І людям, які зробили вам добро одного разу, і, якщо їх вже немає, то — на згадку про них — надаючи допомогу тим, хто її потребує.
Мені раніше дуже подобалася коротка норвезька притча про бабусю, яку наприкінці її життя онуки запитали про те, як їй вдавалося залишатися такою безжурною. У відповідь вона сказала:
- А знаєте, любі мої, я просто завжди намагалася добре записувати у своєму серці, а зло — на воді. І якби я чинила інакше, моє серце було б у страшних шрамах, а так воно залишається чистим і радісним. Тому що Господь дарує нам ці дві дивовижні здібності — забувати та пам'ятати. Пам'ятати та забувати. Коли нам роблять добро, почуття вдячності змушує пам'ятати про нього, а коли зло — якомога швидше прати його з пам'яті…
Події останнього часу, пов'язані з жорстокістю варварів, що вторглися в нашу країну, руйнують міста і села, вбивають старих і дітей, гвалтують жінок і перетворюють на вимушених біженців мільйони наших співгромадян, змусили багатьох із нас дещо інакше ставитися до деяких життєвих постулатів. Ні, я не вважаю, що відтепер зло нам варто пам'ятати так само, як і добро — завжди і в найдрібніших деталях. Адже це було б просто нестерпно. Я вважаю, що в даному випадку найправильніше слідувати пораді Конфуція, у якої учні одного разу поцікавилися, як їм слід ставитися до тих, хто дарує тобі добро.
- На добро завжди відповідайте добром, — сказав він.
- Добре, — погодились учні. — А чим тоді відповідати на зло?
- А ось на зло, — посміхнувся Конфуцій, — відповідайте ПО СПРАВЕДЛИВОСТІ…
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.