- 21:59 Запечена картопля в духовці: зустрічаємо Новий рік у шведському стилі
- 21:30 Брітні Спірс руйнує бар’єри: про що йде мова
- 21:01 Помістіть на полицю відкриту коробку з харчовою содою: лайфхаки господинь, у яких завжди чистий холодильник
- 20:45 «Роботи українських фарфористів з різдвяними сюжетами — одні із найкращих у світі», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
- 20:29 За мужність отримав «Золотий Хрест»: в бою під Красногорівкою загинув захисник з Вінниччини
- 20:19 Різдво 2024: як в Україні колядують, дотримуються прикмет і які солодощі подають на святковий стіл
- 20:06 Медове печиво з родзинками та куркумою: ароматна випічка, яка підкорить серця
- 19:55 Близнюкам — «Імператриця», Скорпіонам — «Маг», а Водоліям — «Королева Пентаклів»: Таро-прогноз на 25 грудня
- 19:45 Жодних інструментів: український співак здивував новою версією відомої колядки
- 19:27 Favbet Foundation допоміг організувати свято до Дня Святого Миколая у Загребі
- 19:10 Бабуся Вільяма і Гаррі була незадоволеною: чим Меган Маркл розізлила королеву Єлизавету II у день свого весілля
- 18:53 Внесок Пугачової в культуру вагомий: в рф телеведучий несподівано став на захист Примадонни
Країна: Іспанія
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 1984
Скульптор: Salvador Debon
Висота: 44 cm
Із експозиції «Shvets Museum»
Знаєте, друзі мої, є одне правило, дотримуватись якого я і сам завжди по життю прагнув, і дітей своїх цьому навчав, і молодим колегам радив. Зло, заподіяне мені кимось раніше, згодом намагався забувати. Обов'язково. І навіть як аргумент використовував жарт, сказаний колись давно відомим письменником-сатириком, про те, що камінь за пазухою з роками може перетворитися на камінь у нирках.
А ось добро пам'ятав. Завжди. Жити з пам'яттю про добрі вчинки, якими чужі та близькі люди допомогли тобі у скрутну хвилину, треба неодмінно. І не тільки не забуваючи про це, але і намагаючись при кожній нагоді відповісти тим же. І людям, які зробили вам добро одного разу, і, якщо їх вже немає, то — на згадку про них — надаючи допомогу тим, хто її потребує.
Мені раніше дуже подобалася коротка норвезька притча про бабусю, яку наприкінці її життя онуки запитали про те, як їй вдавалося залишатися такою безжурною. У відповідь вона сказала:
- А знаєте, любі мої, я просто завжди намагалася добре записувати у своєму серці, а зло — на воді. І якби я чинила інакше, моє серце було б у страшних шрамах, а так воно залишається чистим і радісним. Тому що Господь дарує нам ці дві дивовижні здібності — забувати та пам'ятати. Пам'ятати та забувати. Коли нам роблять добро, почуття вдячності змушує пам'ятати про нього, а коли зло — якомога швидше прати його з пам'яті…
Події останнього часу, пов'язані з жорстокістю варварів, що вторглися в нашу країну, руйнують міста і села, вбивають старих і дітей, гвалтують жінок і перетворюють на вимушених біженців мільйони наших співгромадян, змусили багатьох із нас дещо інакше ставитися до деяких життєвих постулатів. Ні, я не вважаю, що відтепер зло нам варто пам'ятати так само, як і добро — завжди і в найдрібніших деталях. Адже це було б просто нестерпно. Я вважаю, що в даному випадку найправильніше слідувати пораді Конфуція, у якої учні одного разу поцікавилися, як їм слід ставитися до тих, хто дарує тобі добро.
- На добро завжди відповідайте добром, — сказав він.
- Добре, — погодились учні. — А чим тоді відповідати на зло?
- А ось на зло, — посміхнувся Конфуцій, — відповідайте ПО СПРАВЕДЛИВОСТІ…
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.
вологість:
тиск:
вітер: