«Якщо ракети летять з нашої сторони, я дізнаюсь про це швидше за інших»: Валентина Хамайко про зміни у житті під час великої війни
Популярна телеведуча Валентина Хамайко («Сніданок. Вихідний» на 1+1 Україна) не раз говорила, що, якби не діти, була би зараз на фронті. Разом з чоловіком, відомим бізнесменом Андрієм Оністратом. Але їх четверо дітей потребують постійної уваги. Хамайко зізнається, що за час повномасштабного вторгнення вже звикла до тривоги, а натхнення черпає у спілкуванні з колегами по етеру.
В ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» Валентина розповіла чому її чоловік повертається з фронту, що чекають її діти на Різдво і чого їй зараз більш за все не вистачає.
«Зараз я стала спокійнішою»
— Валентина, як зараз реагуєте на повітряні тривоги, та як не допустити рутинізації війни?
— Я живу за містом, тому для мене це не настільки болісно, як для людей, які живуть у самому місті, у Києві, наприклад. Я не чую звуків тривоги, лише реагую на сповіщення у телефоні. Але буває, що вночі можу і не почути. Якщо ж ракети чи дрони летять з нашої сторони, то я дізнаюсь про це швидше за інших.
— Ви дуже спокійно про це говорите…
- Насправді зараз я стала спокійнішою, але в Києві це відчувається все одно по-іншому. Мої діти цілком підготовлені, тому я не переживаю, коли вони у школі, бо там є надійні укриття, вони завжди в безпеці. Насправді, тривожні новини й та кількість смертей, які відбуваються постійно, не дають рутинізувати війну й правила, яких потрібно дотримуватися. Наприклад у нас на роботі, на каналі, коли починається тривога, всі так само, як і на початку повномасштабного вторгнення, спускаються в укриття.
- Відомо, що ваш чоловік, Андрій, воює на фронті. Як діти підтримують зв’язок із батьком?
— Буквально декілька днів тому Андрій повернувся у Київ. Мій чоловік провів на фронті більше ніж півтора року. Наразі він переводиться у Київ. Діти дуже потребують спілкування і контакту. А ще батьки Андрія вже досить поважного віку.
«Ніби я несу на плечах важкий тягар»
— Що допомагає вам триматися зараз?
— Найважче було перший рік, зараз допомагає триматись цілодобова зайнятість і сталий графік. Коли в тебе день розписаний похвилинно, це допомагає слідувати плану і не давати слабину, адже на тобі лежить величезна відповідальність.
— Чи почали ви у сім’ї підготовку до різдвяних свят, і що пишуть у листах діти до Святого Миколая?
- Якось так сталось, що зараз діти вже не пишуть листи, зазвичай ми просто обговорюємо ці моменти. Останні роки це не були прям якісь подарунки. Наприклад, на один з минулих Миколаїв, я подарувала кожному по коробочці з різними фруктами, щоб діти спробували все, що тільки можна. Це і вітаміни, і емоції серед зими. Можливість отримати таку маленьку подорож в теплі краї, думаю, це чудово.
Читайте також: «У мою дитячу кімнату прилетів уламок касетного боєприпасу»: популярна акторка про життя під час великої війни
— Ви зізнавались, що найкраща психотерапія для вас — це етери «Сніданок. Вихідний».
- Це правда, «Сніданок. Вихідний» — моя відрада, це мене дійсно рятує. Для мене взагалі «Сніданок» став другою родиною, у нас дружні стосунки в колективі, протягом тижня ми також постійно підтримуємо зв'язок. Вважаю, ми класна команда в етері разом з
Олександром Поповим та Ігорем Цигаником. Етер вливає яскраві кольори та емоції. Це місце, де я можу забути про рутину, відчуваю підтримку, радість, увагу і турботу. І я відчуваю, як ми даруємо такі ж емоції нашим глядачам.
— Рік тому ви з колегами започаткували модний бренд. Яка зараз ваша роль у цьому фешн-бізнесі, чи берете участь у створенні колекцій?
- Я співвласник бренду Taiyō разом з Тетяною Богинич і Вовою Рабчуном. Зараз ми виконуємо всі функції самостійно: транспортного відділу, логістики і креативного. З найманих працівників у нас є тільки одна дівчина, яка допомагає у нашому просторі, в якому можна прийти й приміряти речі. Я дійсно часто показую наш одяг на собі. Це яскраві емоції, коли привозимо нові речі, або коли радію, що вони у нас круті і якісні. Чудово, що у цей складний час ми працюємо, створюємо класний одяг, платимо податки державі і можемо надавати можливість виробництвам працювати.
— Яку б пораду ви хотіли почути рік тому?
— Ти на вірному шляху! Так емоційно важко буде не завжди.
— Про що зараз мрієте?
- Мрію про відчуття легкості та безпеки, якого так не вистачає. За ці майже два роки з’явилось відчуття, ніби я несу на плечах важкий тягар, тому мрію саме про легкість.
Раніше «ФАКТИ» публікували ексклюзивне інтерв'ю з Марічкою Падалко про особисті стосунки під час війни: «Мій чоловік дуже сильно змінився».
1736Читайте нас у Facebook
