«Якщо не вийдете з теплої ванни, в яку вас занурило оточення, на країну чекає катастрофа»: доброволець звернувся до президента Зеленського
«Пане верховголовкоме!
Звертається до Вас громадянин і доброволець Gennadiy Druzenko, співзасновник та керівник Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова, для якого війна триває 10-й рік, — пише Геннадій Друзенко. — Так трапилось, що майже все своє доросле довоєнне життя я займався правом, насамперед конституційним, а десять років тому, на Майдані, моя доля несподівано, але щільно переплелася спочатку з екстреною, а потім і з фронтовою медициною.
Наразі Україна ще не нагадує пацієнта, якому потрібна реанімація. Але з того, що я спостерігаю на фронті і в тилу, вже цього року стан моєї країни може стати таким, який у медицині називають невідкладним. І майже напевно стане, якщо не вжити невідкладних заходів.
Ці заходи можна характеризувати одним словом — мобілізація. Нам потрібно мобілізувати уряд, економіку, ВПК, міжнародну коаліцію на підтримку України, людей для поповнення лав Сил оборони, але насамперед — самих себе. В противному разі вже невдовзі Україні потрібна буде реанімаційна швидка, дефібрилятор та апарат штучного дихання, а не тільки крапельниця міжнародної фінансової та військової допомоги.
Успіхи минулого року зіграли з нами злий жарт. Склалося враження, що війна знову десь там, далеко, а на більшості території України — від Харкова до Львова — business as usual, який переривають хіба що нечасті ракетні обстріли та нальоти дронів. Яким загалом успішно дає раду наша ППО.
Результати минулого року свідчать, що ми дорого заплатили за рожеві окуляри. За 2023 ми звільнили лише 395 кв. км, але втратили 683 кв. км (за оцінками аналітиків Deepstatemap). Хоча ще в січні минулого року Ви, пане Президенте, обіцяли нам, що «2023-й має бути і обов'язково буде роком нашої перемоги!».
Втім, хто не помиляється? Помилятися властиво кожній людині. Як казав Нельсон Мандела, «тільки диванні політики застраховані від помилок. Помилки вкорінені у самій природі політичної дії». Але щоби почати лікуватись, потрібно поставити правильний діагноз і змінити спосіб життя. В противному разі — реанімобіль (добре, якщо не катафалк) і відділення інтенсивної терапії.
В звʼязку з цим я хочу спитати Вас, Володимире Олександровичу: куди подівся лідер моєї країни зразка весни 2022 року?! Харизматичний, креативний, певний себе та свого народу. Готовий якщо не визнавати, то бодай оперативно виправляти помилки, яких він та його команда припустилися напередодні великої війни. Лідер, яким не тільки пишалися українці — який став символом боротьби за свободу та демократію для всього вільного світу. Лідер, яким (за словами мого вчителя Девіда Вільямся) американці захоплювалися і якому довіряли більше, аніж 45 та 46 президентам США узятим разом. Куди подівся цей великий українець?
Бо те, що я бачу зараз, коли слухаю чи читаю Ваші виступи та аналізую Ваші дії, — це типова логіка політика, який думає, як всидіти на троні, а не державника, що вболіває за країну. В якого слово «рейтинг» викликає більше емоції за слово «свобода». Який не знає чи забув, що аби виграти свою війну Черчилль (на якого Ви так прагнете бути схожим) геть спалив свій електоральний капітал, через що торі розгромно програли вибори лейбористам лише через два неповні місяці після перемоги над Третім рейхом.
Я хочу запитати Вас як правник правника: чому найважливіший на сьогодні для країни закон «Щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби» розробляє і вносить до парламенту Кабінет Міністрів України, Cabinet of Ministers of Ukraine, а не Верховний Головнокомандувач, який за посадою очолює Рада національної безпеки і оборони України? Дозволю собі нагадати, що згідно з Конституцією України, саме Президент України «є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України» (ст. 102) і саме глава держави «забезпечує державну незалежність, національну безпеку» (ст. 106). Ба більше, тільки Президент має привілей визначати законопроєкти, внесені до Верховної Ради, як невідкладні (ст. 93).
Дозволю собі нагадати Вам, що до складу Кабінету міністрів України, який — незрозуміло чому — вніс до парламенту резонансний законопроєкт № 10378 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби», не входить ані Головнокомандувач ЗСУ, ані начальник Генштабу ЗСУ, ані Голова Служби безпеки України, ані командувач НГУ, ані голова ДПСУ, ані очільник Нацполу, ані керівник ГУР МО. Тобто ті, хто реально воює, не брали участь у розробці законопроєкту, від якого без перебільшення залежить подальший перебіг війни.
Натомість Конституція створила спеціальний координаційний орган з питань національної безпеки і оборони — РНБОУ, яку Ви за посадою очолюєте і до складу якої входять усі головні стейкхолдери мобілізації (і не тільки людського, а й усіх інших ресурсів, потрібних для нашої перемоги). Чому резонансний законопроєкт «щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби» готував уряд, а не РНБОУ, яка спеціально створена на ці цілі?
В мене, на жаль, тільки одна відповідь: державник Володимир Зеленський, який думав, як врятувати Україну та перемогти у війні, перетворився на політика Володимира Зеленського, який думає про рейтинги та як перемогти на наступних виборах. На жаль…
Володимире Олександровичу, якщо Ви не вийдете з теплої ванни, в яку Вас занурило оточення, на країну чекає катастрофа. Бо як би хто до Вас не ставився, в нас наразі немає іншого Президента та Верховного головнокомандувача, аніж Ви. І до завершення цієї війни напевно не буде. Тому прошу (якщо завгодно — благаю) Вас: забудьте про вибори і рейтинги. Забудьте про друзів (у справжнього президента, на жаль, немає друзів) та підлабузників! Рятуйте країну! Якщо для мобілізації країни потрібно спалити весь Ваші політичний капітал, не вагайтесь — киньте його в топку перемоги!
Ми, для яких війна почалась майже 10 років тому, Вас підтримаємо. Не сумнівайтесь…" — завершує пост Геннадій Друзенко.
Читайте також: Ми опинилися в історичному глухому куті, з якого маємо вибратися раніше, ніж це зробить росія, — Віктор Небоженко
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
2651Читайте нас у Facebook
