Чому лелека Грицик атакував власне пташеня та яка небезпека прихована у гнізді зіркових птахів з Полтавщини

Ніку врятував дощ

— Пане Анатолію, агресивна поведінка Грицика щодо власних дітей неабияк турбує завсідників чату. Що з ним не так?

— Та усе з ним так! Просто ми звикли переносити моральні норми людського суспільства на дику природу. А в ній свої закони. У ній виживають сильніші, це природний відбір.

У конкретному випадку агресію Грицик виявляв 8−9 червня. Це були досить спекотні дні у Леляках, і одразу ж зменшилась кількість корму, який лелеки добувають на прилеглих угіддях. У спеку жаби та плазуни ховаються у прохолодні нори, глибоко в траву, під коріння дерев тощо, аби уникнути перегрівання. Тому лелекам важко їх уполювати. І в Грицика спрацював інстинкт: пожертвувати найменшим з пташенят, щоб прогодувати інших. А в них якраз був такий період, що вони їли, як не в себе, їм потрібно було дедалі більше й більше корму. Ми підрахували: за добу батьки приносили дітям їжу 20−23 рази!

— Що врятувало Ніку від жорстокої розправи?

— Дощ! Він пішов за пару днів, і все налагодилось.

— Яким чином проявлялась агресія?

— Грицик двічі тицьнув Ніку дзьобом у перший день і наступного ще раз ударив. Але так, щоб прямо почав викидати з гнізда, як Катрусю, такого не було. Тобто він не мав критичного збудження. Хоча робив це у ті моменти, коли Одарки не було в гнізді, так само, як і минулого року. Тому сказати, як би повелась мати, чи стала б на захист дитини, ми не можемо.

— А що Ніка? Захищалась?

— О, у цього пташеняти була нормальна захисна реакція. Воно стало вириватися й бити інших, щоб продемонструвати свою силу…

Наразі помітної різниці між лЕликами, як їх називають чатівці, нема та вже ніхто із зовнішніх ворогів їх не подужає. Тому 22 червня Одарка та Грицик вперше не повернулися на ночівлю до гнізда, і пташенята ночували без батьків. У них почався новий етап дорослішання. Минулого року Грицик та Одарка залишили своїх дітей самих у гнізді 21 червня. Але на той час вони були старшими майже на два тижні, ніж цьогорічні. Хоча, як бачимо, лелеки орієнтуються лише на сонце.

А загалом батьки почали залишати малечу у гнізді на деякий час наприкінці травня. Я навіть трохи переживав через це, бо існував ризик для їхнього життя. Але зараз вони досить швидко набирають вагу, й голими руками їх уже не візьмеш. Крук, який потрапляв у «поле зору» відеокамери, точно їх не подужає.

Яйце може вибухнути

— Де ж тепер ночують Грицик з Одаркою?

— Вони облюбували сусідній стовп. В одному гнізді з дітьми їм уже некомфортно, однак з поля зору вони їх ще не випускають.

— Скоро будете кільцювати пташенят?

— Так, процедура намічена орієнтовно на 30 червня. Це пізніше, ніж зазвичай, оскільки пташенята вилупились на два тижні пізніше. До того часу маємо роздобути ще одну будівельну каску й страховку — Правила техніки безпеки вимагають. Спеціаліст з кільцювання у нас Віталій Казанник — орнітолог Національного природного парку та співробітник нашої кафедри.

Ось тоді й заберемо розбовток з гнізда. Раніше ми цього не робили, щоб не наполохати малечу.

— Той розбовток не заважає лелекам?

— В принципі, ні. Для них це нейтральний предмет. Вони його перекочують з місця на місце та й усе. Одного разу Одарка чомусь сідала на нього. Але його однозначно треба забрати, оскільки воно може розігрітися на сонці й вибухнути.

— Воно захололо?

— Не думаю. Швидше за все, це останнє з відкладених яєць, і, можливо, йому просто не вистачило поживних речовин для формування повноцінного жовтка.

Одарка традиційно відкладала по п’ять яєць, це для неї норма. Але цієї весни була дуже важка міграція лелек. Вона тривала на два тижні довше. Ну, і плюс сталася не одна бійка за гніздо.

Це був критичний момент. А це все витрати енергії, які на чомусь мали відбитись.

Хто є батьком старшого пташеняти, достеменно невідомо

— Перше пташеня завсідники чату назвали Лельович. Це натяк на те, що яйцеклітину міг запліднити молодий коханець Одарки, Лель, який провів з нею майже добу?

— Звісно. Через усі ці любовні перипетії достеменно невідомо, хто є батьком старшого пташеняти.

— А що, до речі, сталося з Лелем та Квіткою, які прилетіли першими з вирію й зайняли гніздо Грицика та Одарки?

— Швидше за все, вони створили пару й оселилися неподалік, у старому похиленому гнізді, що було порожнім. Оскільки ми ведемо відеоспостереження лише за одним гніздом, то сказати щось достовірно про ту пару не можемо. Сподіваюсь, то все-таки Квітка й Лель. І пташенята в них такі ж, як наші, не менші. Я бачив поки що трьох.

— Чим годують батьки своїх дітей, що вони так швидко набирають вагу? В обговореннях дехто порівнює їх навіть не з гусенятами вже, а зі страусятами…

— Цьогоріч, як я помітив, на початках приносили здебільшого жаб — як зелених, так і часничниць, черв’яків — більше, аніж зазвичай, і п’явок. Менше — вужів, як мені здалось. Я так розумію, це пов’язано з тим, що під час великих морозів узимку плазуни постраждали.

На піку свого розвитку лЕлики дійсно їли по 20−23 рази на добу. Зараз трошки менше. Проте чим тепер харчується виводок, навіть важко розгледіти, бо вони буквально із дзьобів Одарки та Грицика все вихоплюють.

Нині у пташенят активно ростуть крила й ноги. Фактично у них вже сформоване тіло. Одне слово, розвиваються, як належить.

Сплять без задніх ніг

— Іноді користувачі соцмереж вражають своєю наївністю. Наприклад, починають бити на сполох, коли бачать лелеченят, що порозлягалися у гнізді з відкинутими назад головами.

— Ми час від часу подаємо в інтернеті подібний «шок-контент», і він найбільше привертає увагу. Причому коментатори не завжди навіть читають текст допису перед тим, як його прокоментувати. «Трагедія у гнізді! Що сталося? Рятуйте лелеченя/лелеченят!» — одразу зчиняють паніку. А жодної трагедії не сталося. Просто на певному етапі росту лелеченята сплять саме так — розкинувшись та витягнувши шию. Як кажуть, без задніх ніг. Це коли комфортна температура. А коли холодно, то вони збиваються в купку, гуртуються. Коли ж спека, то, навпаки, розосереджуються.

— Які ще запитання «диванних експертів» вам видаються кумедними?

— Коли йде дощ, дехто просить установити якийсь навіс над гніздом чи хоча б парасольку. Не розуміючи, що підліт для лелек значно важливіший, аніж негода.

Загалом гніздо Грицика та Одарки зручне для підльоту з усіх боків, за винятком встановленої камери відеоспостереження. Тож лелеки підлітають і відлітають з нього навсібіч.

Хоча у вітряну погоду у птахів бувають труднощі маневрування, іноді навіть невдалі спроби пригніздитися з першого разу, і тоді їм доводиться заходити ще на одне коло для посадки.

На жаль, цього року я проводжу в чаті зовсім мало часу: в мене багато роботи на кафедрі. Та оскільки ми ведемо спостереження четвертий сезон, то ті, хто спостерігає за стрімом уже давно, можуть провести для новачків лікнеп з життя лелек.

— А чому, до речі, лелеки часто стоять на одній нозі?

— Це пов’язано з їхнім теплообміном. Ноги випромінюють тепло. Тож коли стає холодніше, краще одну заховати в пір’я на череві, щоб захистити її від холоду чи вітру.

— Цього року в Україні у Грицика та Одарки з’явилися конкуренти. Стріми з гнізд білих лелек запустили на Одещині, Львівщині, Київщині.

— Оскільки ми ведемо стрім з науковою метою, то сподіваємося, що й інші власники камер долучаться до вивчення поведінки лелек. Тим паче людям подобається підглядати «у шпаринку» за чужим життям.

А загалом в інших країнах такі стріми досить розповсюджене явище.

— Одарка та Грицик у своїй популярності, судячи з усього, давно перетнули кордони України. Ось нещодавно про них навіть відоме іспанське видання Conocer писало. Публікація з’явилася під назвою «Українці божеволіють від Одарки».

— Можливо, іспанці взяли інформацію з найвпливовішого щоденного вечірнього видання — французького Le Monde, якому я цьогоріч давав інтерв’ю. Іще двічі на мене виходили журналісти Radio France.

Ну, то й добре, що іноземцям «зайшли» наші лелеки…

Раніше «ФАКТИ» розповідали про зіркових лелек з Полтавщини Одарку та її молодого «чоловіка» Грицика й про його гіперсексуальність.

Фото: Національний природний парк «Пирятинський»

10919

Читайте нас у Facebook