Знання — сила: суд виправдав ухилянта, звернувшись до тлумачного словника
З початку загальної мобілізації (фактично, з моменту нападу росії на нашу країну) почастішали випадки, коли людина, яка не мала бути мобілізованою, опиняється у війську.
Але, як виявилося, зустрічаються і випадки, коли суд виносить вирок на користь громадянина. Про один з таких випадків розповідає «Главком» з посиланням на дані судового реєстру.
За матеріалами справи, ще у жовтні 2022 року ВЛК визнала обвинуваченого придатним до військової служби. Однак він, як стверджує слідство, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, чоловік двічі потрапляв до військової частини, але після скарг на стан здоров’я його повертали додому. Представники ТЦК переконані: обвинувачений симулював хворобу, про що заявили під час допитів у суді.
Сам же військовозобов’язаний впродовж розгляду справи відмовлявся будь-що говорити. Перед судовими дебатами чоловік нарешті наважився і заявив: попри те, що лікарська комісія визнала його придатним до військової служби, вже у військовій частині він відчув болі у спині. До медичного закладу не звертався, самостійно вдома отримував уколи. Додав, що боїться служити і визнав свою вину.
Феміді цих свідчень було замало, тому вона вирішила звернутися до… Словника української мови в 11 томах (1970−1980 років), щоб перевірити значення слова «ухилятися». У вироку наведено посилання на 10-й том словника, де зустрічається це слово. Отже, «ухилятися» — означає «намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось».
Читайте також: Банківські карти ухилянтам блокувати не будуть: що обіцяють в Раді
Далі суд узявся міркувати: ухилення від призову за мобілізацією має три форми: перша — чиста бездіяльність (особа, отримавши повістку, не з’являється до військової частини або на збірний пункт військового комісаріату); друга — змішана бездіяльність (особа, отримавши повістку, змінює місце проживання чи виїжджає за кордон); третя — активні дії (особа вчиняє самокалічення, симулює хворобу, підробляє чи придбає документи, які дають право на звільнення від призову, наприклад, довідку про навчання в аспірантурі).
У підсумку суд дійшов висновків: у наданих слідством доказах про можливе вчинення обвинуваченим злочину відсутні достовірні, достатні та належні докази, зокрема, коли військовозобов'язаний був відправлений до військової частини, коли проводились професійно-психологічний відбір та бесіда; не надано документів, у яких зафіксовано зміст заявлених обвинуваченим скарг на стан здоров’я тощо.
З огляду на це, Феміда, послалася на статтю 62 Конституції, яка гласить: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Варто наголосити: розгляд справи тривав рік. За цей час в суді допитали низку свідків, вказали на неналежне виконання прокурором підтримки державного обвинувачення та забракували угоду про визнання винуватості.
Стосовно угоди суд зробив заяву: одного бажання обвинуваченого і прокурора для укладання угоди не достатньо. Суд з’ясував: під час допиту обвинувачений сказав, що боїться служити, але не заявляв, що визнає вину та щиро розкаюється про що йдеться у поданій угоді про визнання винуватості.
Тобто, за ухиляння його не покарали, але чи вдалося хитрого чоловіка мобілізувати в подальшому, не повідомляється.
Звичайно, якби справу розглядали на Закарпатті, то рішення суду могло бути зовсім іншим (але це, звичайно, лише припущення).
Читайте нас у Facebook
