Україна зараз бореться за виживання, а не за перемогу: західні експерти про те, чому росіяни просуваються на фронті
Українським військам вдалося утримати Покровськ, що стало прикрістю для путіна. Але на інших ділянках фронту росія прокладає собі шлях крізь українську оборону. Під Куп'янськом на півночі війська рф розрізали українські формування надвоє біля річки Оскіл. У Часовому Яру на сході вони перетнули головний канал Сіверський Донець після шести місяців спроб. Далі на південь російські війська зайняли висоти у Вугледарі й навколо нього та просуваються до Курахового з двох напрямків. У Курську, в росії, Україна втратила близько половини території, яку зайняла на початку цього року, пише Economist.
Проблема полягає не стільки у втраті території, яка є обмеженою і коштувала росії величезної ціни (600 000 загиблих і поранених з початку війни, за американськими оцінками, і 57 000 загиблих тільки в цьому році до жовтня, за даними української розвідки), скільки в постійному зниженні чисельності та якості українських військ. Українські підрозділи недоукомплектовані й перенапружені, виснажені великими втратами. Незважаючи на новий закон про мобілізацію, який набув чинності в травні, армія, за винятком кількох бригад, намагається набрати достатню кількість поповнення, оскільки молоді люди неохоче йдуть на службу, яка в кращому випадку є невизначеною, а в гіршому — односторонньою місією. Західні партнери в приватному порядку закликають українське керівництво знизити призовний вік з 25 років, щоб збільшити потенційний резерв новобранців. Але політична чутливість і побоювання з приводу вже тривожної демографічної кризи стоять на заваді будь-яким змінам.
У своєму нещодавньому есе Джек Вотлінг з Королівського інституту об'єднаних збройних сил, аналітичного центру в Лондоні, називає кілька причин погіршення стану України. Однією з них є нестача перехоплювачів протиповітряної оборони, що дозволяє російським розвідувальним дронам встановлювати те, що він називає «безперервним і щільним спостереженням». Це своєю чергою викликає удари балістичними ракетами і безпілотниками по українській артилерії в тилу та керованими бомбами по військах на фронті, що дозволяє росії здійснювати повільне, але впевнене просування невеликими підрозділами, часто використовуючи мотоцикли, тому що танки занадто легко помітити. Обмеженість українських запасів снарядів (за словами заступника міністра оборони України Івана Гаврилюка, росія наразі має перевагу в артилерії два до одного), а також танків і бронетехніки поглиблює цю проблему. Що менше вогневих засобів і бронетехніки, то більше покладаються на піхоту, а це призводить до більших втрат.
росія не позбавлена власних серйозних проблем, зазначають автори публікації. Наступного року вона витратить третину свого національного бюджету на оборону й тим самим заморозить цивільну економіку. Інфляція, можливо, вдвічі перевищить офіційний річний показник у понад 8%. У 2025 році звичайні російські сім'ї вперше почнуть відчувати економічний біль, каже представник європейської розвідки, додаючи, що є перші ознаки втоми від війни серед тих, хто тісно пов'язаний з нею, наприклад, серед членів сімей.
На полі бою росія продовжує покладатися на грубу тактику, яка призводить до масових жертв. Рішення запозичити тисячі північнокорейських військових, які, як вважається, прямують на Курський фронт, показує, що російські підрозділи також розтягнуті. Російський генеральний штаб і міністерство оборони чинять «сильний тиск» на кремль з метою мобілізації більшої кількості людей, каже європейський чиновник.
«росія зараз не має достатніх сил для масової мобілізації, — каже високопосадовець НАТО. - Якщо вони досягнуть прориву, то не зможуть ним скористатися».
У короткостроковій перспективі ризик того, що російські війська рушать на захід до Дніпра чи Одеси, невеликий.
Криза в російській військовій економіці, швидше за все, триватиме довше. Російська оборонна промисловість частково залежить від оновлення запасів радянських часів, які стають дефіцитними в таких критично важливих сферах, як бронетехніка. А проте вона значно випереджає західні виробничі лінії. Європейський союз стверджує, що виробляє понад 1 млн снарядів на рік, росія ж виробляє втричі більше і до того ж отримує підтримку від постачання з Північної Кореї та Ірану.
Звісно, росія не може воювати вічно. Але занепокоєння серед американських, європейських та українських посадовців викликає те, що за нинішніх тенденцій переломний момент в України настане першим. «москва, схоже, робить ставку на те, що зможе досягти своїх цілей на Донбасі наступного року, — пише пан Вотлінг, — і нав'язати українським військовим такий рівень втрат і матеріальної деградації, що вони більше не будуть здатні запобігти подальшому просуванню росіян».
Це, попереджає він, дасть росії важелі впливу на будь-які подальші переговори.
Похмурі настрої проявляються і в зміні висловлень американців. Такі високопосадовці, як Остін, все ще звучать впевнено, обіцяючи, що Україна переможе. Ті, хто займається плануванням у Пентагоні, кажуть, що на практиці амбіції початку 2023 року (українська сила, здатна повернути свою територію або примусити росію до переговорів за допомогою добре продуманого удару) поступилися місцем вузькому зосередженню на тому, щоб запобігти поразці.
«Зараз ми дедалі думаємо про те, як Україні вижити», — каже людина, яка бере участь у цьому плануванні. Інші висловлюються делікатніше.
«Наступні кілька місяців, — зазначив Джеймс О'Браєн, головний європейський чиновник Державного департаменту США, на конференції в Ризі у жовтні, — це можливість для нас підтвердити, що Україна може залишатися на полі бою протягом наступних кількох років».
Раніше генерал-майор Дмитро Марченко пояснив, чому фронт на Донбасі «посипався».
414Читайте також: «У Селидовому відбуваються розстріли цивільних»: Безугла назвала 5 міст, з яких потрібно негайно евакуювати жителів
Читайте нас у Facebook
