«Відзначаючи сторіччя скульптора Владислава Щербини, ми відтворили атмосферу його майстерні», — засновник ShvetsMuseum Олександр Швець
Відкриття у ShvetsMuseum виставки, присвяченої сторіччю видатного українського скульптора Владислава Щербини, стало справді резонансною подією. Проєкт музею реалізується разом з авторською майстернею Владислава Щербини.
Владислав Щербина — автор унікальних витворів мистецтва, чимало з яких є шедеврами. Він був справжнім генієм. Його запрошували працювати на знамениту Севрську порцелянову мануфактуру, однак, як він розповідав «ФАКТАМ», відмовився через вік. У творчому доробку скульптора роботи на різноманітні теми. Чимало з них можна побачити на виставці.
«Щоразу, коли приходжу до своєї майстерні, почуваюся як у раю», — розповідав фарфорист «ФАКТАМ»
— Відзначаючи сторіччя скульптора Владислава Щербини, ми відтворили атмосферу його майстерні, — розповів засновник ShvetsMuseum Олександр Швець. — Хотілося передати атмосферу місця, де народжувалися та реалізовувалися творчі ідеї Владислава Івановича. Втілити цю ідею було б неможливо без підтримки наших друзів — мисткинь Марії Антропової та Алі Воронецької.
Майстерня значила у житті скульптора справді багато. Про це він розповідав «ФАКТАМ»: «Щоразу, коли приходжу сюди, почуваюся як у раю. І молюся про те, щоб Господь послав здоров'я та успіхи тим, кого ми любимо, щоб продовжив мої дні й дав можливість зробити ще багато гарного».
У центрі музейної експозиції, яка відтворює атмосферу майстерні, — старенький телевізор, на якому показують інтерв’ю Владислава Щербини. Подібний був у його майстерні. Поряд свічник, подарований Владиславу Щербині легендарним режисером Сергієм Параджановим. Це той самий свічник, який можна побачити у фільмі «Тіні забутих предків». А ще — світлина, де Владислав Щербина та Сергій Параджанов поруч.
Та головне в експозиції — звичайно, твори. Ось, наприклад, скульптура «Мамай». Поряд фото, на якому бачимо той момент, коли скульптор працює над втіленням образу. Це 1988 рік.
Владислав Іванович вірив у дива, їх у його житті було чимало
А ось відома робота Владислава Щербини «Пастушка та сажотрус», натхненна казкою Андерсена. Статуетка була створена у 2008 році. Владислав Іванович вірив у дива, їх у його житті було чимало. Приїхавши на навчання до верстатобудівного технікуму в Одесі, він не міг намилуватися красою міста — ходив вулицями й малював, малював, малював… Якось, прогулюючись, побачив на одній з будівель напис «Одеське державне мистецьке училище». Зайшов, показав свої малюнки. І йому сказали, що візьмуть на навчання. В училищі було три факультети: живопис, скульптура та кераміка. Юнак мріяв стати художником. Та виявилося, що місця у гуртожитку є лише на скульптурному відділенні. Й оскільки жити парубку було ніде, він вступив туди. Чи випадковість? Сам Владислав Іванович вважав, що це й була доля. Та головним дивом називав перевтілення глини у витвір мистецтва. «Диво — коли дістаєш порцеляновий твір із печі й він… кращий, ніж ти очікував. Це вище за всі багатства й звання, за які я ніколи не боровся», — розповідав він.
Дуже колоритна й скульптура Владислава Щербини «П'єро». У ній стільки експресії та драматизму. Непрості моменти довелось пережити у своїй творчості й Владиславу Івановичу. Коли порцелянова галузь в Україні фактично перестала існувати, майстер світового рівня змушений був торгувати на Андріївському узвозі створеними власноруч оберегами. «Жити ж треба було на щось, — розповідав він. — Сам різав лозу, збирав рослини. Солом'яні мітли та будиночки прикрашав керамічними композиціями. Покупці охоче розкуповували обереги. У той період я пробував себе в різних техніках, працював із керамікою, деревом, бронзою… Але щасливим став лише тоді, коли знову повернувся до порцеляни». До речі, в експозиції представлені не лише порцелянові витвори Владислава Щербини, але й роботи з дерева та бронзи.
У дев’яносто років видатний скульптор відчував себе… на початку шляху
Серед гостей виставки були колекціонери та працівники музейної галузі. Також завітали рідні видатного митця — донька, відома фарфористка Леонтіна Лозова, та вдова майстра Тамара Островська.
Гендиректорка Національного музею декоративного мистецтва України (НМДМУ) Людмила Строкова згадувала про своє знайомство з Владиславом Івановичем, про останню прижиттєву виставку його робіт до 90-річчя. «Ми любимо творчість Владислава Щербини, бо вона неймовірно позитивна», — сказала вона. І це справді так. Владислав Щербина був життєлюбом. В інтерв’ю «ФАКТАМ» на запитання «Що для вас означає вік 90 років?» він відповів: «Ви, мабуть, здивуєтеся, але я відчуваю, що перебуваю лише на початку шляху. Лише зараз вийшов у роботі на той рівень, про який мріяв. Вийшов, але ще не прийшов…» І це дійсно відповідь генія, бо справжній митець ніколи не буває повністю задоволений собою.
Гості на відкритті експозиції зазначали, що захід проходив у домашній атмосфері, без офіціозу — саме так, як любив Владислав Щербина…
Запрошуємо поціновувачів краси порцеляни відвідати виставку робіт Владислава Щербини у першому в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви також зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. У музеї є зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам багато позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Раніше колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк розповідала про одну з найкращих робіт Владислава Щербини.
Фото з альбому ShvetsMuseum
Читайте нас у Facebook
